Д о стор. 44. Рильський Фадей Розеславич( 1840— 1902) син великого та колись дуже багатого польського пана, народився в с. Ставищах колишнього Сквирського повіту на Київщині. Вчився в 2-й київській гімназії, маючи останніми роками В. Антоновича за хатнього вчителя, який зумів скерувати в належний бік природні молоді поривання до правди, та симпатії до місцевого люду в обох своїх учнів: старшого Тадеуша й його молодшого брата Юзефа. Потім Т. Р. вступив на історично-філологічний факультет Київського університету. Перейнявшись ідеями щирого демократизму на ґрунті місцевому українському, хлопоманіею, як тоді говорилося в польському суспільстві, вони разом з Антоновичем та ще кількома товаришами виходять з польської ґміни, так званої київської чи то української, та беруться до заснування своєї справжньої української Громади, в якій беруть жвавішу участь. Розірвавши з поглядами польської шляхти, вони стають щирими народовцями. Але Юзеф Рильський скоро помер на сухоти і його похорон був
• останнім актом того розриву серед польського студентства. В ці часи Т. Рильський, разом з групою товаришів, бере найдіяльнішу участь у життю громадської семирічної школи, допомагаючи їй й матеріяльно, крім власної учительської праці.'
Як бачимо в споминах В. Антоновича, для ширшого та ґрунтовнішого обзнайомлення з народнім життям по інших сторонах України, вони разом з Т. Рильським виходили пішки значну частину правобережної, західньої( Холмської) та південної— степової України, чи т. зв. Новоросії. Працю-4 Ючи та розвиваючи свою ідеологію в найближчій приязні з Антоновичем, Т. Р. разом з ним був об’ єктом панських доносів та підлягав слідчим комісіям, як обвинувачений у пропаґанді комунізму та Коліївщини.
Т. Р. закінчив університет 1862 р., одружився з своєю родичкою, побував за кордоном, узявся до сільського господарства, незабаром повдовів. Нарешті остаточно переконаний у неможливості перевести в життя свої принципи СОЦІАЛЬ
НОЇ та- національної правди і разом з тим додержувати зв’ язок з польсько-шляхетським суспільство^ та щоб остаточно відмежуватись від нього і тісніше з’ єднатися з місце-
79