справу. Допіро ' по заснуванні Всеукраїнської Академії Наук Історично-філологічний її Відділ на початку 1919 р. утворив спеціяльну комісію для повного видання творів Шевченка, Антоновича, Драгоманова і Франка. Для кожного з тих авторів призначено окремий склад редакторів. В комісію для видання праць Антоновича ввійшли такі особи: академіки— Д. І. Багалій, 0. І. Левицький, М. П. Василенко; члени Відділу: В. І. Щербина, І. М. Каманіна, К. М. Мельник-Антонович, І. 0. Кивлицький, В. Ю. Данилевич; кожний мав редаґувати окремий том.— Розподіл статтів за змістом, склад і кількість томів залишено майже ті самі, що й за первісним пляном. Прийнято порядок тематично-хронологічний, за винятком першого тому „ Монографій ", що мав становити перший том нового академічного видання, як позначив його сам автор. Ухвалено друкувати ціле видання двома мовами: українською 2 000 примірників і російською, так, як вийшло з-під пера авторового, одну тисячу. Автобіографічні спомини В. Антоновича, його „ Исповедь " та інші статті змісту публіцистичного ухвалено випустити окремою книжкою, поза виданням наукових праць, в більшій кількості примірників, я. к найцікавіші для ширшого кола читачів.
Напочатку призначено було й певні кошти на купівлю паперу, оплату перекладів та переписку( тоді ориґінали подавались до друку ще в рукописах), і фактичним відповідальним редактором для переведення підготовчої роботи призначено дружину покійного автора К. М. Антонович; на неї покладено і матеріальну частину завідування коштами. Так виготувано переклад І тому „ Монографій ", та ще кількох праць, далі всі ті чотири комісії на де-який час припинили свою діяльність.
Остаточно одживидась ця справа в 1928 р., з нагоди 20 роковин смерти В. Антоновича. Тут чималу роботу зробили історичні установи Української Академії Наук: організовано було кілька засідань, влаштовано виставку пам’ яті небіжчика. Тодішній І Відділ ВУАН ухвалив почати видання творів В. Б. Антоновича. Розроблено знову плян видання творів на 9 томів за порядком тематично-хронологічним.
X V