її авторитетові, мати його на початку вмістила сина до Рішельевської гімназії,' а не до іншої школи.
Каєтан Ґурський був одружений з французкою, вихованою на основах раціоналістично-філософічних кінця XVIII в. Вона мала добру збірку французьких енциклопедистів,, філософів та клясиків, з якої широко міг користатися її небіж і яку вона одказала йому по смерті. Але дочка її, що вже цілком була перейнята польсько-клерикальними поглядами, по смерті материній, за порадою ксьондзів, спалила геть усі ті книжки.
Ґурський проживав з родиною в селі Березівці Літинського пов. на Поділлю, не відомо, чи на власному маєтку, чи на посесії. Про склад родини не маємо певних відомостів: було, здається, три дочки; теща— дуже добродушна стара французка в стилю XVIII ст., яка любила наукові розмови з молоддю, виходячи з емпіричного стану науки свого часу( так, напр., у ботаніці всі рослини вона поділяла на четверо насіннів гарячих і четверо холодних).— Іноді проживала в брата мати В. Антоновича, часто гостював і він сам у свої гімназіяльні та студентські часи, перебуваючи в добрій приязні з сестрами, дочками Ґурських.
Тут теж склалися в нього добрі відносини з молодим священиком, Гнатом Немировським, про якого згадує автор споминів на стор. 39.
Одна сестра одружилася на Україні, зрідка бувала в Києві, в Антоновичів з молоденькою дочкою, Марією, яку незабаром віддала за Цезарія Івашкевича, правника, що перебував десятки літ, аж до революції, уповноваженим у справах князя Романа Санґушка в Славуті. Дві сестри Ґурські, може після інсурекції, оселилися в Кракові. Там одна, здається, одружилася з істориком проф. Левицьким, друга держала дівочий пансіон. У часі першої своєї подорожі за кордон 1879— 80 р. Володимир Боніфатьєвич одвідував- їх у Кракові.
Д о стор. 8. Трудно припустити помилку з боку автора, хоч він писав з пам’ яті, не маючи під рукою жадних документів; проте помічається певне розходження щодо хронології материного віку. Мабуть вона молодшою пішла в гувернантки,
71