Антонович Володимир. Твори. Том 1 Tvory_Tom_1 | Page 164

самий час поховавши малу дитину, В. Б. захорів на пе­
ревтому та невроз і, одержавши штатну доцентуру в універ­
ситеті 1870 р., подався на літню поправку й відпочивок до
Одеси. Тут він навідався до свого батька, дякуючи йому
за виховання, яке вивело його на правдивий шлях.
З того часу В. Б. довший час не був в Одесі, але ж
мав відомість про смерть Джідая. 1881 р., їдучи через
Одесу морем до Тіфлісу на археологічний з’їзд, ми вдврх
відвідали на католицькому кладовищу могилу І. М. Джідая;
не знаю, чи збереглась вона до цього часу. З родини його
не було теж нікого під той час: десь мусіли вони покинути
Одесу, бо не зосталось там їх сліду в наступні роки.
Д о с т о р . 7. Мабуть, важко було Зубовським зберегти
своє село; по смерті Тржембінського довелось, мабуть, пу­
стити його на чужі руки; бо вже в Похилевича знаходимо
таку відомість. „Съ 1816 г. Эвандорфъ поступилъ въ соб­
ственность Іосифа Зубовскаго за долгъ от Крыштофа Чай­
ковскаго. Въ 1864 г. деревня принадлежала сыну его, ми­
ровому посреднику Владиславу Зубовскому" (Похил. „Ска­
занія"... стр. 176).
Влітку 1891 р., в часі своєї археологічної екскурсії на
Радомищані, В. Антонович завітав до Евандорфу, щоб по­
бачитися з своїми родичами. Ж или, вони тоді, як бідна
дрібна поземельна шляхта: була стара мати, яка ще па­
м’ятала родинні традиції, додержувала при нагоді шляхет­
ських звичаїв; вона провадила хатнє господарство з моло­
денькою дочкою; два сини працювали в полі, з якого, надісь,
небагато мали користи, дивлячись на їх нужденне життя, —
мусіли то бути сини або може й унуки Владислава Зубов-
ського. — Дальших відомостів про них ми не маємо. -
Д о с т о р . 8. Нажалъ, автор розповідає трохи тільки про
одного з Ґурських, Юзефа; про другого, Каєтана, він не
згадує в дальших споминах і не подає за нього жадних
відомостів; 4 ef дуже, шкода, бо коли не- сам він, то його
дружина мала певний вплив на виховання молодого Воло­
димира та ранній йогб розвиток. Кажуть, що, підлягаючи
70