обидва діла разом, змінила свій попередній присуд і порішила зоставить нас обох під строгим надзором поліції. Дня через три після першого мого допросу все діло було передано до перегляду губернському маршалкові Горватові, котрий розказував, що він читав підслідственні відповіді і найпщв, що люди призналися в усіх своїх учинках, та тільки зробили це так хитро, що причепитись юридично нема до чого.
До цього часу вся діяльність наша велася серед товаришів польської корпорації. Корпорація ця була сильна і добре організована. Статут складав товариш Єніч; в принципі вся корпорація розпадалась на п’ ять землячеств( gmin); доволі правильно були зазначені функції земляцтв, їх виборна система, складки і інші студентські інституції. Та ґміна, в котру ми були записані, була ґміна українська. Нам здавалось, що ми зуміємо поволі обернути цю ґміну в українство. Але прийшлось тієї думки зректись. З одного боку ворожнеча з шляхтою ставила нас в дуже трудну позицію; з другого боку, з 1860 року почала серед польського суспільства розвиватись конспірація, що приготовляла повстання. Очевидячки являлось, що культурний напрямок, який ми розвивали, не удержить більшости, і так або інакше може заплутати нас в інсурекційне‘ діло.
Зібравшись тісним кружком, ми порішили стати на ясну точку. Всім товаришам свого кружка ми предложили вибрати одно з двох: або зоставатись далі при своїй роботі, і в такім разі виписатись із ґміни і заснувати свою справді таки українську громаду, або кому трудно зробить той рішучий крок, зоставатись в ґміні і розірвать з нами зв’ язки. На зборі нашого кружка1) 15 чоловік рішились вийти з польської корпорації. З них пригадаю кілька чоловік, котрі до кінця життя зостались вірними українській ідеї, це були: Рильський, Познанський8), Ми- * 2
*) Про ці збори дуже яскраво оповідав в своїх спогадах^ Б. Познанський: „ Воспоминанія "— Укр. Жизнь, 1913, кн. 3. Ред.
2) Познанський Борис Станиславин( 1840— 1906); його літературні праці переважно етнографічного та історично-побутового змісту, друкувались в „ Основі " в галицькій « Зорі ", в багатьох російських журналах, найбільше в « Київській Старині "— Відомості про нього в його власних споминах: Укр. Жиз. 1913. кн, І— X. В споминах Михальчука. Укр. Ж. 1914, р. 5— 6, 8. Ред.
53