Антонович Володимир. Твори. Том 1 Tvory_Tom_1 | Page 144
і остатками історичних споминів. На питання, чи серед:
подорожі не случилось мені говорити селянам про те, щоб
різати панів, я відповів, що таких розмов у мене справді-
ніколи не було і як доказ запропонував комісії, що я го
товий представити маршрути своєї подорожі з проханням,
щоб комісія зробила допит в указаних селах і найшла хоч:
одного селянина, з котрим я б говорив про різню. Всі ці
допити велись доволі довго. Перший сеанс заняв цілих
п’ять годин. Серед систематичних запитань Андрієвського;
інші члени комісії втручались доволі неуміло; так Янкуліо
старався вибрати моменти, де вся моя увага була звернена
на одвіт і разом обертався дуже швидко з запитанням,,
наприклад: „А предсѣдатель у васъ былъ?" Прийшлось від
повідати,. що ніякої нужди в предсідателі ніколи не було.
Або знову, также несподівано, питання: „А рефераты о<
коммунизмѣ у вас читались?" Я одвітив, що політичною
економією мало занімаюсь і про комунізм маю дуже неясне
поняття. Полковник Ґржибовський держався другої так
тики. Він переривав мене доволі грубо словами: „Какъ
хочете, я этому никогда не повѣрю, все это неправда"..
Після двох чи трьох таких переривів я обернувся до Ан-
дрієвського 'з проханням, щоб він попросив полковника або
приводити факти, по його думці неправдиві, або висловити
мені поводи його недовір’я, тому що без цього я не знаю,
що йому відповідати. Андрієвський впівголоса сказав
Ґржибовському: „Оставьте, кажется, его разсердить нельзя
будетъ". Після скінчення допроса Андрієврький сказав
мені, що ,мої пояснення здаються йому задовольняючими,
що ще разів зо два прийдеться мені побувати в комісії,
але що він не находить потрібним арештувати мене. Затім
відпустив мене на волю. Ще разів зо два прийшлось мені
бувати в комісії, принести рукописи, прц котрі мова була,,
і дати деякі пояснення. Тоді діло скінчшїось, і більше мене
не тягали. Результата ж опреділення комісії мені не об’я
вили. Трошки трудніше пройшла справа Рильського; хоч
він і оповідав те саме, що й я, але як чоловік більше мо
лодий і нервовий, він гарячився, на грубі виходки одвічав
грубостю, іноді сарказмами, так що комісія порішила ви
слати його в Казань, хоча після, даючи загальні сужденія про-
52