була тоді переповнена поляками. Так як був указ про те, що всі дворяни повинні 2— 3 роки прослужити на державній службі, то поміщицькі сини, не скінчивши ніякої школи, гуртом записувались на службу до місцевих канцелярій, де без жалування служили 2— 3 роки. Два паничі, до котрих я обернувся, указали мені двері комісії і разом ą тим я почув у себе за спиною таку розмову: „ Дивись це комуніст!" На що другий відповів: „ Комуніст, і такий невзрачний..." Слово „ комуніст " було не даремне вжите; під час допросу я запримітив, що діло про мене і про Рильського носило заголовок: „ Дѣло объ устройствѣ коммунистическаго сообщества ". Склад комісії був доволі численний, чоловік з 10, з їх я пригадаю: предсідателя Марка Олександровича Андріевського, старшого чиновника по особим дорученням генерал-губернатора, которий завідував спеціяльно політичними справами; за тим були— правитель канцелярії генерал-губ. Жандр, ополячений француз, жандармський полковник Ґржибовський, поляк; предсѣдатель якоїсь палати, здається, уголовної— Янкуліо; чиновник особих доручень при губернаторі Кільчевський; інших не пам’ ятаю. Допит вів Андрієвський. Я зразу примітив, що це чоловік розвинений, здержаний і безсторонній, чого об інших членах комісії не можу сказати. Допроси розпадались на дві частини: перша про існування кружків студентських, друга— про пропаґанду в народі,-головним робом про подорожі; питання про кружки було формульоване так, щоб довести існування таємного товариства. Існування кружків я не отрицав, признав, ще були справді літературні вечорі, на котрих читались реферати про спеціяльні науково-історичні. теми, але ж організації ці кружки ніякої не мали. Участь в них приймав хто хотів і коли хотів. Теми для рефератів ' усяк сам собі вибирав. Мене спитались, чи в мене не зісталось якихнебудь рефератів. Я сказав, що можу доставить два чи три: про церковну Унію, про початок козацтва і про побут селян у нашому краю в 18 в. іці. Потім перейшли до другої половини, про пропаґавгду в народі і про подорожі., Спитали, з якою метою були ці подорожі. Я відповів, що єдина мета була в мене— познайомитись з побутом народа, з його етнографією
51