Антонович Володимир. Твори. Том 1 Tvory_Tom_1 | Page 140

і вони вже посилали депутацію до губернатора, жалуючись на те, що в Київі продається книжка, котра явно кличе до різні панів. Добродушний генерал-губернатор князь Васільчіков, роздивившись книжку об’ явив депутатам, що він окрім азбуки нічого в ній не знайшов, хоча йому вка- \ зували, що в кінці книжки надрукована дума про Наливайка, давно відома з збірників Срезневського і Максимо- ' вича. В одному місці була віньєтка, на котрій в дуже маленькому розмірі було змальовано дерево, розбите громом, і під ним убитий чоловік. Дворяни доказували, що цей чоловік єсть зарізаний шляхтич. Щоб заспокоїти панів, Васільчіков видав часову постанову про те, щоб Граматка не продавалась у Київі, і книгарі устроїли її склад в ' Никольській слобідці. За тим-друга депутація од дворян знову обернулась до генерал-губернатора з скаргою на те, що в балаганах даються кукольні вистави, котрі пропаґандують різню. Це була давно відома балаганна драма про Ваньку-Каїна, которий побиває людей ріжних сословій, жидів, панів, поліцейських і т. д., і нарешті його побивав смерть. Дуже багато клопоту мав Васільчіков, щоб довести панам, що ця балаганна драма існує вже півтораста літ і щороку в балаганах виставляється. \
З таким обвинувачуючим матеріялом довелось мені сперечатись. Я коротко схарактеризував і Граматку, і балаган висловив думку, що серйозно з цим сперечатись не можна і що накінець це не моє діло. Тоді затребував голосу представник єзуїтів Шембель: він признав, що все це дурниці, але зовсім не дурниця той огляд моїх переконань, що ходить по руках і де висловлені основи пропаґанди атеїзма, антипатріотизма і соціальної революції. Я приніс з собою примірник і попросив тут же прилюдно роздивитись його, чи справді там єсть ті принципи, про котрі розказував пан Шембель. Стали їх вичитувати по пунктах. В першому пункті було сказано, що в релігійному взгляді я признаю повну свободу совісти, рівноправство всіх релігій і повну взаємну толерантність. Як пункт цей був прочитаний, я обернувся до читавшого з запитанням: чи він признає в ньому пропаґанду атеїзму, чи пропаґанду віротерпим^сти. Читач мені одповів неохоче, що там окрім
48