відозву, щоб явитись в означене місце для відповіді на обвинувачення, які будуть мені висловлені дворянами.
Сподіваючись якоїсь халепи від дворян, я заздалегідь склав коротенький виклад своїх переконань, де виложив принципіяльні, головні основи і старався розбурити всі леґендарні нарости( підозріння різні і т. ін.). Цей огляд в рукописних копіях розійшовся доволі широко і, як оказалось, послужив основним мотивом для обвинувачення. На суд дворянський покликано було кілька чоловіка, але прийшлося явитись мені одному через те, що були вакації і решта товаришів повиїздила з города. Ввійшовши в кватиру маршалка, я застав чимале зборище дворян, чоловіка 60 або й більше. Хазяїн почав справу з того, що їм відома лропаґанда, яку я веду, маючи на меті пропаґанду атеїзма. антипатріотизма, ненависти до панів і т. ін. Що кружок наш роздає селянам книжки, котрі закликають їх до різні. Як на доказ, покликались на виклад моїх переконань і на прислану їм волинським маршалком губерніяльним Мікулічем книжку, яку він одняв у селянина в свойому селі; ця книжка була не що інше, як недавно видана „ Граматка " Куліша1). Хоч в тій книжці не було нічого політичного або соціяльного, але вона перелякала дуже шляхтичів,
*) „ Граматка * П. Куліша— одна з найраніших українських граматок— надрукована в друкарні П. Куліша( СПВ. 1857 р. ст. 149). Російським урядом була „ не одобрена "; в офіціальному відношенню— відповіді на прохання Куліша, щоб йому дозволили видавати журнал „ Хату ", зазначено, що розвідки та ця книга(„ Граматка ").... „ ясно доказывают, что он в литературной своей дѣятельности слѣдует прежнему направленію, бывшему причиной особых мѣр, принятых против него правнтельством..."(„ Кіев. Старина 1897, V ст. 360). На лівому березі Дніпра місцева адміністрація дозволила продавати ціо граматку, на правому це було заборонено. В листі до Хильчевського П. Куліш з приводу цього писав „ Київське начальство взяло граматку до куни“( Кіевск. Старина 1898 р. кн.; І, ст. 85). Ця граматка мала добірний вміло підібраний на той час матеріял. Тут між іншим була уміщена дума про Наливайка( ст. ЗО, 33), чимало віньєток та один малюнок дерева, що розбите громом; під деревом лежить забитий чоловік( ст. 29). Цей малюнок, за оповіданням В.- Антоновича, чимало турбував шляхту, яка бачила в забитому чоловікові шляхтича. Про „ Граматку " П. Куліша див. ст. В. Міяківського „ З просвітньої діяльности П. О. Куліша "( Літ.-Наук. Вістник 1919 р. кн. VII— IX ст. 98— 108). Ред.
47