були значно покозачені й козаки підведені ніби особлива верства шляхти, але всеж таки рисів козаччини було доволі для того, щоби скласти особливий, зовсім оригінальний і самобутний образ.
Ці образи Чайковського засіли мені глибоко в душу й ніколи не стерлись, положивши першу підвалину українофільства. Опріч того у от. Аб. була не дуже численна й не дуже вибрана бібліотека книжок польських і французьких, котрі я прочитував дуже пильно; пам’ ятаю, що тоді я познайомився з творами Міцкевича і особливо зачитувався перекладами новогрецьких пісень Ходзька, де боротьба греків з турками дуже мене інтересувала.
ПОЛЬСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО УКРАЇНИ •).
Поперед того, як я розказуватиму свої відносини до польського суспільства, думаю, що треба зробити загальний нарис того \ стану, в якому воно перебувало в 1840— « 0 рр., себто в часи свого найбільшого розквіту. Як порівняєм стан шляхти в Юго-Зап. краї, в якому він находився при Речі Посполитій, з тим станом, в якому він виявився під російською державою, то без усякого сумніву мусимо признати, що при переміні держави шляхетський стан багато скористував. Правда, при Речі Посполитій шляхтичі володіли величезними політичними правами, обширними землями і необмеженим правом над кріпаками, аж до права смертної кари. Але все це була більш теорія, ніж практика. Шляхта у строїлась так, що не платила ніяких податків, а ні посередніх, а ні безпосередніх, через те казна завжди була порожня. Уряд міг держати тільки дуже малочисленно військо, 16.000 на всю Річ Посполиту. Адміністрації ніякої зовсім ' не було. Через те селяни могли вести боротьбу з своїми панами, або втікаючи з сел на нові місця Лівобережної України та Новоросії, або складаючи гайдамацькі ватаги, від которих не були забезпечені шляхтичі. Через те шляхтичам приходилось, не дивлячись на свої широкі права, робить уступки селянам, або даючи слобідські права, себто свободу від усяких панщизняних обов’ яз- 1
1) Відсиля В. А. диктував свої мемуари. Ред.
31