110 ЛЮ БО М И Р В И Н А Р
Тут треба ще додати, що Марія Грушевська була знавцем мистецтва і містила свої статті і переклади з французької мови у Літературно- Науковому Віснику, Артистичному Віснику та інших виданнях. Як відомо Марія Грушевська брала участь також у політичному житті— вона була членом Центральної Ради.
Михайло Грушевський не подає жадних докладніших відомостей про свою доньку Катерину, або, як її кликали « Колюню ». У своєму спогаді про Марію і Катерину Грушевських, Наталія Полонська Василенко пише, що « вся любов, вся батьківська увага й опіка належала неподільно їй ». 20 Катерина Грушевська вибилася, як здібний етнограф і соціолог і була близьким співробітником свого батька. Треба лише жалувати, що дотепер не появилися спогади людей, які знали родину Грушевських у Львові, Києві і на еміграції. Це значно скріпило б джерельну базу грушевськознавства.
На цьому місці слід також згадати про здоров’ я Михайла Грушевського. Уже в моїй монографії присвяченій Грушевському і НТІП, 21 я підкреслював, що він мав неврастенію. Про це знаходимо доволі докладну інформацію в А-1906: « Тим часом з осени 1903 року чи то наслідком попередніх усильних зайнять, чи якихось спеціяльних причин, неврастенія моя почалася наново загострюватися, проявляючися в припливах крови до голови, головних болях і т. д., що майже унеможливлювали якісь інтензивніші зайняття, не давали можливосте брати участь у якійсь диспуті, бувати в товаристві людей, де курили, в тепло напаленім покою, для роботи треба було холодної температури, і приходилося зимою робити на дворі, в шубі, або сидіти в нетопленій хаті. Звичайні лікарські ради нічого не помагали, і се наводило на мене дуже сумні і безнадійні гадки, невважаючи на запевнення лікарів, що в стані здоров ля нема нічого грізного: перспектива стратити можливість інтенсивної умислової роботи й вести життя пасивного глядача невимовно страшила мене. Думаючи, що може подорож заспокоїть нерви, весною 1904 року я зробив недовгу подорож до Італії, другу під осінь; але при такім зденервованню дорога давала себе знати своїми прикрими сторонами, і подорожі закінчувалися в прискоренім темпі— скорше до дому. ГГрволі одначе, з весною 1905 р. головно, сей прикрий стан став поліпшатися, а з ним вступила енергія й надія на дальше продовження Історії ». 22
Цих даних не знаходимо в А-1926. Можливо, що Грушевський не бажав пригадувати читачам Автобіографії про свою хворобу із ранніх років праці. У кожному разі ця інформація надзвичайно важлива для дослідника життя і діяльности Грушевського. Він пише, що у 1903
і... одружився з Марією Волховською. Це був проста грім з ясного неба для нашої львівської „ сметанки’’».
20 Н. Полонська-Василенко, « Світлій пам’ яті Марії та Катерини Грушевських », Наше Життя, ч. 4. 1956.
21 Любо-мир Винар, Михайло Грушевський і Наукове Товариство ім. Шевченка, Мюнхен, 1970, стор. 47— 48.
22 М. Грушевський, А— 1926, стор. 13.