Автобіографія Михайла Грушевського з 1906 і 1926 років Avtobiohrafiia_Mykhaila_Hrushevskoho_z_1906_i_1926 | Page 5

108
ЛЮ БОМ ИР В И Н А Р
в 1833 році в Чигирині в дяківсько-священичій родині. Він скінчив
київську семінарію і духовну академію та одержав ступінь магістра
богословії у 1859 році на основі оборони магістерської праці Исторія
христіапской пропов'Ьди в КитаЪ. Ця праця була друкована в Трудах
духовної академії в 1860 р. В 1860-их роках Сергій Грушевський був
професором духовної семінарії в Києві, а опісля в 1865 році перейшов
на службу міністерства освіти і став учителем гімназії і директором
учительської семінарії в Холмі, де і народився Михайло Грушевський
17 вересня ст. ст. 1866 р. В Автобіографії Михайло Грушевський згадує,
що його батько переїхав у 1869 році на Кавказ, спершу проживав в К у­
таїсі, а опісля в Ставрополі і Владикавказа На Кавказі Сергій Грушев­
ський був інспектором, а потім директором народних шкіл Ставро­
польської (1870), а згодом Терської області.
З а 'словами М. Грушевського «під впливом оповідань батька, що за­
ховав тепле прив’язання до всього українського — мови, пісні, тра­
диції, в мені рано збудилося й усвідомилося національне українське
почуття, піддержуване книжками, тими рідкими поїздками на Україну,
що малювалися йому в авреолі далекої «вітчини», і контрастом чужо-
племенної й чужомовної чужини».16 В некролозі про Сергія Грушев­
ського подано таку його характеристику: «Відірваний цілими десят­
ками літ від рідних країв, покійник до смерти заховав прив’язання до
своєї народности й її мови, і всюди маніфестував ся яко Українець, не
вважаючи на досить високе зарядове становище (покійник мав ранґу
«'превосходительства» і досить високі декорації): він дуже інтересу-
вався новійшим літературним-науковим українським рухом і нераз
причинився значнішими датками на потреби Наукового Т-ва ім.
Шевченка.»17
Немає сумніву, що Сергій Грушевський був типовим представ­
ником українського етнографічного патріотизму, що його передав
своїм дітям. j SI k помер 27 січня (9 лютого) 1901 року. На загальних
зборах НТШ, голова Товариства прощав свого батька, як члена-
основника і «вірного приятеля нашого Товариства».
Без належного насвітлення прив’язання Сергія Грушевського до
української культури і взагалі українства — було б надзвичайно
тяжко зрозуміти юнацький вік його сина Михайла, формування його
раннього світогляду і характеру. Про Марію Грушевську з Вояков-
ських, дружину історика, знаходимо лише дуже коротку, але теплу
згадку в А-1906. Це саме відноситься до його доньки Катерини. Нато­
мість в А-1926 ця нотатка пропущена і Грушевський лиш згадує
загально про його сім’ю. Для безпосереднього порівняння наводимо
тексти з двох автобіографій:
16 М. Грушевський, А—1906, стор. 1, А— 1926, стар. 4.
17 «Загальні збори Наукового Товариства ім. Шевченка», ЛНВ, т. 14,
1901, сто»р. 176.