А В Т О Б ІО Г Р А Ф ІЯ М . ГРУ Ш ЕВСЬКОГО 125
трьох невеликих томиках , які б обіймали старий , литовсько-польський , І Н О ВИ Й ІПЄрІОІД ». 71
Цей перший плян підручника історії України пов ’ язував Грушевський з ' Сівоами університетськими викладами . 72 Цроте у відносно ’ короткому часі він змінив овій перший плян і вирішив опрацювати « істро ' гочнаукоіву історію України ». Перший том Історії Україпи-Руси був опрацьований протягом 1897 і 1898 років і був видрукуваний під кінець 1898 р . Грушевський пише , що з Галичині його працю прийняли з великим зацікавленням і ентузіязмом — але рівночасно підкреслює , що « В наукових кругах російських і польських , книгу грунтовно замовчано , < як і взагалі цілу Історію ; та і з українських істориків-спеціялістів ніхто не дав оцінки чи навіть статті про неї ». 73 Проте Гірушевісьїкий -не зразився цею « рецензійною мовчанкою » і дальше подовжував працювати над сво-їм монументальним твором . Рецензії на Історію України-Руси іпоіявилися дещо пізніше з наукових чужинецьких і українських виданнях .
В « Автобіографії » Грушевський пише , що « Історію України-Руси » він уважав « задачею свого життя ». Майже кожного року появлявся новий том його Історії . Якщо взяти до уваги навантаження Грушевсьїкого іншими науковими проектами , його участь у суспільному і культурному житті Галичини , то мусимо признати , що під оглядом наукової творчости він був феноменом . Це саме можна ' Сказати про його науково-організаційні здібности на форумі НТШ .
В автобіографії Грушевського знаходимо цікаву згадку про йото поїздку до Парижу в 1903 році . « З початком того року , пише Грушевський , я дістав від вільної російської школи в Парижі74 запросини прочитати в ній курс з української історії . Я прийняв радо сю пропозицію : в мені в тих роках виросло переконання про крайню потребу популяризувати й маніфестувати українську наукову роботу й її результати супроти умисного ігнорування , яким , очевидно , надіялися її на смерть замовчати неприхильники українства , та дорогою видань на інших мовах постаратися проломати заборону наукових українських публікацій в Росії ... Тепер пропозиція паризької школи віідогріла сі пляни і гадки , і я постановив прочитати в паризькій школі короткий загальний курс української історії , і слідом обробити його для видання в російській і якійсь європейській — напір ., фран
Там же .
72 « Зайнявши катедру , я сім семестрів з ряду < 1894 — 7 ) читав загальний курс історії України ». Повторений потім вдруге ще раз в р . 1898 — 1901 , курс сей мав послужити мов би скелетом тої задуманої історії », А — Ї926 , стор . 15 . 73 А — 1926 , стор . 16 , А — 1906 , стор . 10 . 74 Російська вища школа суспільних наук ( Ёсо1е russe des hautes etudes sociales ) була основана в 1902 році професорами московського університету — українцем Максимом Ковалевським і вірменином Юрієм Ґамбаровим , які були видалені російським урядом за свої опозиційні погляди і діяльність . У 1903 році школа мала 250 слухачів . Часами паризьку ішколу називано « вільним російським університетом ».