А В Т О Б ІО Г Р А Ф ІЯ М. ГРУ Ш ЕВСЬКОГО 125
трьох невеликих томиках, які б обіймали старий, литовсько-польський, І Н О ВИ Й ІПЄрІОІД ». 71
Цей перший плян підручника історії України пов’ язував Грушевський з ' Сівоами університетськими викладами. 72 Цроте у відносно’ короткому часі він змінив овій перший плян і вирішив опрацювати « істро ' гочнаукоіву історію України ». Перший том Історії Україпи-Руси був опрацьований протягом 1897 і 1898 років і був видрукуваний під кінець 1898 р. Грушевський пише, що з Галичині його працю прийняли з великим зацікавленням і ентузіязмом— але рівночасно підкреслює, що « В наукових кругах російських і польських, книгу грунтовно замовчано, < як і взагалі цілу Історію; та і з українських істориків-спеціялістів ніхто не дав оцінки чи навіть статті про неї ». 73 Проте Гірушевісьїкий-не зразився цею « рецензійною мовчанкою » і дальше подовжував працювати над сво-їм монументальним твором. Рецензії на Історію України-Руси іпоіявилися дещо пізніше з наукових чужинецьких і українських виданнях.
В « Автобіографії » Грушевський пише, що « Історію України-Руси » він уважав « задачею свого життя ». Майже кожного року появлявся новий том його Історії. Якщо взяти до уваги навантаження Грушевсьїкого іншими науковими проектами, його участь у суспільному і культурному житті Галичини, то мусимо признати, що під оглядом наукової творчости він був феноменом. Це саме можна ' Сказати про його науково-організаційні здібности на форумі НТШ.
В автобіографії Грушевського знаходимо цікаву згадку про йото поїздку до Парижу в 1903 році. « З початком того року, пише Грушевський, я дістав від вільної російської школи в Парижі74 запросини прочитати в ній курс з української історії. Я прийняв радо сю пропозицію: в мені в тих роках виросло переконання про крайню потребу популяризувати й маніфестувати українську наукову роботу й її результати супроти умисного ігнорування, яким, очевидно, надіялися її на смерть замовчати неприхильники українства, та дорогою видань на інших мовах постаратися проломати заборону наукових українських публікацій в Росії... Тепер пропозиція паризької школи віідогріла сі пляни і гадки, і я постановив прочитати в паризькій школі короткий загальний курс української історії, і слідом обробити його для видання в російській і якійсь європейській— напір., фран
Там же.
72 « Зайнявши катедру, я сім семестрів з ряду < 1894— 7) читав загальний курс історії України ». Повторений потім вдруге ще раз в р. 1898— 1901, курс сей мав послужити мов би скелетом тої задуманої історії », А— Ї926, стор. 15. 73 А— 1926, стор. 16, А— 1906, стор. 10. 74 Російська вища школа суспільних наук( Ёсо1е russe des hautes etudes sociales) була основана в 1902 році професорами московського університету— українцем Максимом Ковалевським і вірменином Юрієм Ґамбаровим, які були видалені російським урядом за свої опозиційні погляди і діяльність. У 1903 році школа мала 250 слухачів. Часами паризьку ішколу називано « вільним російським університетом ».