Пастка д / ія отамана
якої чекають, що їх очолить легендарний отаман, затьмарило очі Тютюннику. Крім того, давалося взнаки нудне еміграційне життя серед чвар та суперечок.
17 червня отаман переходить кордон на територію УРСР і у прикордонному селі Вихватнівці потрапляє до рук чекістів. Саме вони виходили на Юрка як « представники українського підпілля » і повністю контролювали операцію.
Лише в останній момент перед арештом інтуїція змусила Тютюнника засумніватися у доцільності свого вчинку. Перш ніж сісти у човен, який мав відвести його до радянської України, він відвів убік Петра Стахіва, « представника » Вищої військової ради, колись свого вірного товариша, а на той момент вже агента ГПУ. « Я, Петре, вас знаю і ви мене знаєте,— передає слова отамана чекістський документ,— один одного ми не будемо підводити. Чи ВВР не фікція?». Відповідь агента його переконала: « Цього, пане генерале, не може бути. Я їх усіх знаю, і люди, які зі мною, мені чудово відомі. Ви ж, знаючи мене, можете покластися на мене і на моїх справжніх козаків ». Через кілька хвилин на іншому березі Дністра « справжні козаки » накинулися на Тютюнника, роззброїли і зв ' язали його.
Захоплення легендарного повстанського отамана, керівника Партизансько-повстанського штабу генерал-хорунжого Юрія Тютюнника стало величезним успіхом для більшовиків і чудовим шансом продовжити боротьбу з діячами визвольного руху як в Україні, так і на еміграції. « Тютюнник нами секретно заарештований,— читаємо в документі ГПУ,— тут у нас про це знає обмежене коло співробітників. Необхідно це тримати в цілковитій таємниці, і якщо з ' являтимуться чутки, що він заарештований, всіляко намагатися їх спростовувати ».
Головними завданнями операціїз використанням пійманого отамана було приведення в СРСР інших діячів українського визвольного руху, а також компрометація тих, які продовжували роботу в еміграції, передусім Головного отамана Симона Петлюри. « Цей план,— читаємо у вказівках одному з учасників
Історія а грифон
« СЕКРЕТНО »
ЗО