У пошуках моги / іи героя
дін називає серед організаторів кремації тіла. Відповідно, висувалася робоча гіпотеза про те, що другий наказ був відзначенням учасників кремації. Проте прізвища інших, згаданих у другому наказі та у свідченнях Болдіна, не збігаються, перевірити ж названих у другому наказі осіб неможливо через відсутність даних про них як у Архіві СБУ, так і в Російському державному військовому архіві, куди зверталися працівники СБУ. Тому дуже важко говорити, що виявлений наказ підтверджує інформацію Болдіна.
Спробою підтвердити слова ветерана МГБ були пошуки на дні Збруча неподалік від вказаного місця. Вони дали несподіваний результат: 4 і 6 жовтня 2005 року на дні річки було знайдено залишки кісток, які, згідно зі звітом шукачів, були « схожі на людські ». Знахідка справді дивна, адже, по-перше, відповідно до свідчень, жодних кісток не залишилося, мова йшла винятково про розсипаний у ріці попіл. По-друге, важко уявити, як можна знайти у річці кістки, які пролежали у воді понад п ' ятдесят років. Зрештою, чому не доведено чи спростовано « схожість » кісток на людські, не здійснено необхідної ДНК-експертизи щодо можливої належності цих кісток Романові Шухевичу?
Знову питання замість відповідей.
І ось, нарешті, головне з них: чому Голова СБУ Ігор Смєшко подав цю неперевірену інформацію як факт встановлення місця, де було знищено тіло Шухевича? Відповідь можна отримати, якщо звернути увагу на дату наданого депутату Червонію листа— 1 грудня 2004 року. Отже, вона не була виявом бажання якнайшвидше повідомити бодай щось: від часу отримання заяви Болдіна минуло вісім місяців. Більше того, здійснена за той час перевірка не дала додаткових аргументів. Тобто не було об ' єктивних підстав вважати, що отриманий СБУ матеріал вичерпує проблему могили Шухевича.
Тому висуваємо припущення, що відповідь було зроблено 1 грудня 2004 року виключно з політичних мотивів. Керівництво СБУ, усвідомлюючи незворотній характер Помаранчевої революції, намагалося з найкращого боку показати себе
Історія з грифом
« СЕКРЕТНО »
309