Радянська демократія : вибори 1946 року
« Вибори депутатів до всіх рад депутатів трудящих проводяться виборцями на основі загального , рівного і прямого виборчого права за таємного голосування ».
Конституція СРСР 1936 року .
Комуністичний тоталітарний режим , на відміну від нацистського , ніколи не засуджував демократії як форми правління . У контрольованих комуністами державах формально існували місцеве самоврядування , розподіл гілок влади , регулярно проводилися вибори . За фасадом цих ознак свободи приховувалася жорстока тиранія , яка цілковито контролювала усі вияви суспільного життя та грубо втручалася у приватне життя громадян . Тож усі зовнішні вияви демократії перетворювалися в потворні карикатури на самих себе .
Жителів Західної України до особливостей радянської демократії поча / іи привчати дуже швидко . Через місяць після приєднання до СРСР , у жовтні 1939 року , розпочалася кампанія виборів до Народних Зборів Західної України , що мали узаконити « возз ' єднання ». Деякі наївні жите / іі краю , опираючись на чинне радянське законодавство , намага / іися зареєструвати кандидатами відомих авторитетних осіб , котрі представляли б їх як депутати . Тому відповідні органи змушені бу / іи провести відповідну роботу як із тими , хто висував , так і з самими кандидатами , в результаті чого народна ініціатива швидко згасла , а депутатами стали лише « найдостойніші ».
Серед обраних — жодного представника колишньої політичноїчи громадської еліти , 5 % осіб ІЗ ВИЩОЮ ОСВІТОЮ , 20 % — із середньою , понад 70 % — із початковою та близько 2 % неписьменних . Наступного разу на виборах до Верховної Ради УРСР та СРСР у 1940 році комуністи вже не мали жодних проблем із громадськістю — у кожному виборчому окрузі було зареєстровано одного висунутого владою кандидата .
Історія а грифом
« СЕКРЕТНО »
114