Історія з грифом «Секретно». Таємниці українського минулого з архівів Istoriia_z_hryfom_Sekretno__Taiemn_ukr_mynuloho_z_ | Page 107
Різдвяний бій УПА. Бірча, 7 січня 1946 року
Завершення Другої світової війни не зупинило польсько-укра-
їнського конфлікту, який розпочався 1942 року на Холмщині, в
1943-му перекинувся на Волинь, а в 1944-му охопив і Галичину.
Конфлікт, жертвами якого стали тисячі людей з обох сторін,
активними учасниками — підпільні рухи двох народів, швидко
набув рис, характерних для війни. Кривавої війни у війні. Завзя-
тість сторін у протистоянні забезпечила його тривалість і
продовження в нових реаліях після відходу німецької окупації.
Головною ареною війни між українцями та поляками після
завершення Другої світової стали терени так званого Закерзон-
ня — землі, заселені здебільшого українцями, проте включені
до складу відновленої Польщі. Саме намагання поляків позбу-
тися українського населення стало причиною продовження
польсько-української війни, загибелі та депортації тисяч укра-
їнців.
Навесні 1945 року атаками польських підпільників знище-
но українські села Завій, Середниця, Пашова. з березня вчине-
но жорстокий напад на село Павлокома, жертвами якого, за
різними даними, стали від 366 до 500 українців. У відповідь від-
діли УПА провели кілька акцій, спрямованих проти польських
населених пунктів. Отож, весною 1945 року подальше розрос-
тання конфлікту було більш ніж ймовірним — він міг набрати
масштабів протистояння на Волині чи Галичині у 1943—1944
роках. Зупинили його переговори між представниками україн-
ського та польського підпілля 29 квітня 1945 року у Селиськах
Березнівського повіту та підписання угод про перемир'я і спів-
працю у боротьбі з НКВД.
Проте перемир'я з польським підпіллям не гарантувало
цілковитого спокою українцям Закерзоння. Восени 1945 року
польська комуністична влада, аби пришвидшити примусове
виселення українців до УРСР, залучила до депортацій свою
армію. Брутальність поведінки військових щодо цивільного
Історія 9 грифом
«СЕКРЕТНО»
105