Історія війн і збройних конфліктів в Україні Istoriia_viin_i_zbroinykh_konfliktiv_v_Ukraini_Ent | Page 90

Енциклопедичний довідник
87
за р. Міус, сподіваючись на нове поповнення за рахунок втікачів з Гетьманщини і
Дону, а сам залишив підпорядковані загони і з небагатьма козаками подався до
фортеці Кодак, потім до Коша, щоб домовитися про допомогу із запорожцями.
Є підстави вважати, що таємна угода між ними була досягнута, хоча січова старшина
й намагалася відмовити низовиків від масового виступу на боці К. Булавіна. Деякі
дослідники вважають, що той діяв на укр. землях за прихованого сприяння гетьмана
Лівобережної України. Проте І. Мазепа офіційно надіслав запорожцям універсал з
наказом заарештувати Булавіна й закутого в кайдани перевезти до своєї резиденції в
Батурин. Січовики ж дозволили Булавіну та його сподвижникам до весни 1708 р.
отаборитися навколо Кодака й вербувати добровольців. На придушення повстання
Петро І спрямував 20 тис. регулярних в-ськ під командуванням брата вбитого князя
Долгорукого — Василя Володимировича. За наказом царя І. Мазепа 7.03.1708 р.
організував проти булавінців похід Полт. та кінного охотницького полків. Булавін
залишив Кодак, дійшов до р. Міус, а звідти разом із загонами С. Безпалого,
М. Голого, С. Драного, І. Некрасова, Л. Хохлача (загалом бл. 9 тис. чол.) виру шив
на Дон. Щоб перетнути їм шлях, з Черкаська виступив отаман Л. Максимов з
«вірнопідданими» донськими козаками. На р. Голуба Максимову вдалося розбити
передовий загін бунтівників і вийти на їхні головні сили. 20.04 поблизу Панщиного
городка на р. Лисоватка (притока Дону) стався кривавий бій. Максимов зазнав
відчутної поразки, втратив гармати і з невеликими залишками вояків, переслідуваний
булавінцями, відступив до осередку тамтешнього козацтва Черкаська. Подолавши
опір деяких станиць, що підтримували уряд, Булавін 12.05 хитрістю й силою захопив
Черкаськ. Відтявши голови кільком старшинам-угодовцям, у т. ч. і Л. Максимову,
покаравши ін. супр-ників, повстанці на заг. козацькій раді (колі) проголосили
К. Булавіна військ, отаманом. Народний рух охопив Дон, понад 40 повітів Півд.
Росії, де мешкало, крім росіян, багато українців, а також велику територію Слобо­
жанщини. Зокрема, в межах останньої повстанців очолювали Безпалий, Голий, Дра­
ний. Осн. військ, силу К. Булавін направив на Азов. Не відмовився він і від попередніх
намірів штурмом узяти Москву, розраховуючи на участь у поході не тільки рос. і укр.
козаків і посполитих, а й терських козаків, жителів Приволжя та ін. Тим часом на
Січі спалахнула бійка між сіромою, яка підтримувала наміри Булавіна, та старшинами
із заможними козаками, котрі негативно поставилися до участі у війні запорожців.
З Києва сюди прибули навіть священики, щоб умовити низовиків не приставати до
бунтівників. Проте переважна більшість козаків спромоглася переобрати кошового
отамана та суддю й вирішила виступити на підтримку. Царське в-сько чисельністю
32 тис. чол., до складу якого входили козаки на чолі з ізюмським полковником
Ф . Шидловським, скористалося розпорошеністю загонів К. Булавіна й 2(13).07
поблизу м. Тора (тепер м. Слов’янськ Донецької обл.) в урочищі Крива Лука наго­
лову розбило ватаги С. Безпалого та С. Драного. Потім під Азовом зазнала поразки
й осн. частина (до 5 тис. чол.) булавінців. Відчуваючи непевність становища керів­