86 Історія війн і збройних конфліктів 8 Україні
( кошового отамана). Вперше Б. разом з ін. клейнодами була надана козацтву пол. королем Стефаном Баторієм у 1576 р. і відтоді стала постійним атрибутом влади в Україні. З того часу найчастіше Б. виготовлялася зі срібла, часто була позолочена і прикрашена дорогоцінним камінням. У 1648 р. після обрання Б. Хмельницького гетьманом йому була вручена майстерно зроблена срібна позолочена Б., прикрашена коштовним камінням, що зберігалася у скарбниці Запорозької Січі. У 17— 18 ст. козацтво часто одержувало клейноди, в т. ч. Б., від різних володарів— пол. королів, тур. султанів, рос. царів. У 18 ст. клейноди в Україну надсилали Петро І, Єлизавета Петрівна, Катерина II. Після скасування гетьманства в Україні( 1764) та ліквідації Запорозької Січі( 1775) Б. разом з ін. клейнодами було конфісковано і вивезено до Росії. Б. та ін. клейноди використовувалися укр. козацтвом і на ЗадунайськійСічі, після ліквідації якої у 1828 р. кошовий отаман И. Гладкий передав їх рос. властям. Після Лютневої революції 1917 р. Тимчасовий уряд Росії прийняв рішення про повернення в Україну клейнодів, що зберігалися переважно у Москві та Петербурзі. Однак це рішення не було виконане, і подальша доля цих пам’ яток невідома.
БУЛАВІНСЬКЕ П ОВСТА Н Н Я 1707— 09 pp.— великий збройний виступ козаків і селян у Росії та Україні проти соц. гноблення. Нерідко вченимисуспільствознавцями визначається як війна, названа за ім’ ям її керівника К. Булавіна. Однією з найважливіших причин Б. п. стало прагнення Петра І скасувати традиційне право запорозьких і донських козаків на самоврядування, заборонити їм приймати до себе селян-утікачів— головне джерело поповнення їх складу. Безпосередньо початок масового протесту проти зловживань царських сановників і місцевої старшини зумовив указ імператора князю Ю. Долгорукому від 6.07.1707 р. про захоплення у 8 донських станицях і повернення на попередні місця проживання до своїх можновладців бл. З тис. осіб різного « звання ». Виконання указу супроводжувалося з боку солдатів нечуваними жорстокостями щодо чоловіків, жінок і навіть дітей. Очолив повстання К. Булавін, якийтоді охороняв кордон поблизу р. Донець та м. Бахмута, де Донське в-сько мало у власності соляні варниці, а козаки займалися промислами. З ватагою переслідуваних, які зібралися в Бахмуті, К. Булавін спочатку пішов у степ, потім досяг берега р. Айдара йпоблизу Шульгинського городка в ніч з 8( 19) на 9( 20). 10.1707 р. несподівано напав на каральний полк під командуванням Ю. Долгорукого, що налічував 1тис. чол. Князя, офіцерів і солдатів було забито. Незабаром чисельність повстанців зросла з 200— 250 до 2 тис. чол., а народний рух поширився на всі станиці верхньої течії Дону. Довідавшись про « возмущение » в цьому регіоні, цар послав значні регулярні в-ська для придушення повстання. Проти заколотників виступив донський отаман Л. Максимов. Сутичка з останнім у листоп. змусила К. Булавіна виступити до Бахмута і чекати там допомоги від запорожців, татар і, можливо, І. Мазепи. Згодом ватажок наказав своїм сподвижникам М. Голому, С. Драному, І. Некрасову, Л. Хохлу( Хохлачу) та деяким ін. перейти Донець і стати