Історія війн і збройних конфліктів в Україні Istoriia_viin_i_zbroinykh_konfliktiv_v_Ukraini_Ent | Page 87

84
Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
цього. Незадоволення досягло апогею після укладення між Польщею і Моск. дер­
жавою Андрусів. перемир’я 1667 р. В 1667— 68 pp. на Лівобережжі відбувся ряд
великих виступів проти моск. залог у містах. Б., відчуваючи заг. обурення діяль­
ністю царської адміністрації в Україні, вирішив відкрито виступити проти Москви і
очолити повстання. У січ. 1668 р. на старшинській раді в Гадячі Б. висловився за
ліквідацію моск. влади в Гетьманщині та перехід України під тур. протекторат.
Рада прийняла цю пропозицію. Одночасно Б. вступив у переговори з П. Дорошен­
ком та вислав посольство у складі лубен. полковника Г. Гамалії, ген. обозного
І. Безпалого і канцеляриста Кашперовича до Стамбула. В трав. 1668 р. в-ська Б.,
повиганявши моск. залоги з частини укр. міст, вирушили визволяти прикордонне
місто Котельву, яке обложила рос. армія під командуванням боярина Г. Ромода-
новського. На поч. літа в Лівобережну Україну вступили правобережні полки під
проводом гетьмана П. Дорошенка і пішли на зустріч з в-ськами Б., які стояли
військ, табором під Опішнею (тепер Полт. обл.) Дізнавшись про підхід в-ськ
П. Дорошенка, лівобережні козаки виступили проти Б. і 8(18).06.1668 р. вбили
його. Похований у Гадячі.
БУБЕЛ А Петро (1889— 1934) — укр. військ, діяч, отаман УГА. Н. в
с. Лисиничі біля Львова. Закінчив Академічну гімназію у Львові. З жовт. 1918 р.
входив до складу Укр. ген. військ, комісаріату, який готував Листопадове повстання
1918 р. у Львові. В 1918— 19 pp.— товариш держ. секретаря військ, справ ЗУНР.
Влітку 1919 р. Б.— член делегації УГА на переговорах з денікінцями. У квіт. 1920 р.
заарештований більшовиками в Одесі. Потім втік з харк. тюрьми й повернувся до
Одеси. 1934 р. знову заарештований; згодом страчений.
БУДЬОННИИ Семен Михайлович (1883— 1973) — маршал Рад. Союзу (1935),
тричі Герой Рад. Союзу (1958, 1963, 1968). У громадянську війну командувач 1-ї
Кінної армії (1919— 23). У 1939— 41 pp. заступник наркома оборони СРСР.
У Велику Вітчизняну війну (1941— 42) головнокомандувач в-ськ Півд.-Зах. і Півн.-
Кавказького напрямків, командувач Резерв, і Півн.-Кавказького ф-нтів. Один з орга­
нізаторів масових репресій серед військових у 1930— 40-х pp.
БУЖ АНИ — одне з літописних племен, яке впродовж 8— 10 ст. проживало
на території західноукр. земель у басейні р. Зах. Буг, від якої і походить його назва.
Згадки про Б. містяться у давньоруських літописах («Повість временних літ») та
іноземних хроніках («Баварський анонім X ст.»). Письмові джерела свідчать про
існування на землях, заселених Б., бл. 230 укріплених городищ. Є припущення, що
Б. утворили племінний союз і разом з волинянами у більш ранніх джерелах згадують­
ся під назвою дуліби. Головними центрами Б. були Буськ (літописний Бужеськ),
Белз та ін. У 9— 10 ст. землі Б. увійшли до складу Київ, держави, після того
у письмових пам’ятках не згадуються.
БУЗЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО — укр. козацьке в-сько в II пол. 18 —
на поч. 19 ст. Виникнення Б. к. в. пов'язане зі сформованим у 1769 р. генералом