Історія війн і збройних конфліктів в Україні Istoriia_viin_i_zbroinykh_konfliktiv_v_Ukraini_Ent | Seite 86

Енциклопедичний довідник
83
супр-ником: у піхоті — у 2— 2,5 раза, в артилерії — в 1,5— 1,7 раза, що забезпе­
чувало швидкі темпи розвитку такт, прориву в операт. Однак внаслідок відсутності
фронтових резервів, пізнього введення стратег, резерву (Особлива армія), а також
перекидання і введення в бій супр-ником свіжих в-ськ, непідтримання Б. п. ін. рос.
ф-нтами подальшого розвитку не набув. З 15(28).07 в-ська Півд.-Зах. ф-ту понови­
ли заг. наступ, але домоглися лише часткових успіхів. Б. п. мав велике воєн.-політ,
значення. Він відтягнув із Зах. та Італ. ф-нтів більш як 30 піхот. та 3 кавалер, дивізії
супр-ника, чим полегшив стан союзників у кампанії 1916 р. та врятував італ. армію
від розгрому біля Трентіно. Нова форма прориву позиційної оборони, застосована
0 . Брусиловим, набула розвитку в наступні роки Першої світової війни, зокрема
в кампанії 1918 р. на Зах. ф-нті.
Б РЮ Х О В Е Ц ЬК И И (Бруховецький) Іван Мартинович (бл. 1623— 68) —
гетьман Лівобережної України (1663— 68). Н. біля Диканьки на Полтавщині.
Вперше згадується в реєстрі Чигирин, сотні. Був старшим слугою (конюшим)
у резиденції Б. Хмельницького, виконував деякі дипломатичні доручення гетьмана.
В 1659 р. Б. під час виборів гетьмана їздив на Запорожжя, щоб схилити козаків
підтримати кандидатуру Ю . Хмельницького. Залишившись на Запорозькій Січі,
був обраний кошовим отаманом, а згодом «кошовим гетьманом» (1659— 63).
Б., будучи вмілим оратором-демагогом, висунувши утопічні соц. лозунги (зменши­
ти податки, обмежити старшинське землеволодіння), став поряд з Я. Сомком та
1. Золотаренком кандидатом на гетьманство. В черв. 1663 р. на Чорній раді у
Ніжині за підтримки запорожців, селян, міщан і під тиском моск. в-ська на чолі з
Д. Великогагіним Б. було обрано гетьманом Лівобережної України. Спочатку про­
водив відверто промоск. політику. Відразу після обрання гетьманом Б. уклав з
Моск. державою Батурин. статті 1663 p., став першим з укр. гетьманів, який
поїхав до Москви. Під час перебування у верес.— жовт. 1665 р. у Москві Б. було
надано титул боярина і передано у володіння Шептаківську волость на Чернігів­
щині. В груд. 1665 р. Б. підписав Моск. статті 1665 p., які, значно обмеживши
держ. права Гетьманщини, посилили її адмін. і фінансову залежність від Моск.
царства. На поч. 1666 р. Б. повернувся в Україну, де за допомогою ген. підскарбія
Р. Ракушки-Романовського впорядкував фінансові справи держави. Незабаром про­
моск. політика Б. принесла важкі наслідки для України. Майже у всіх великих укр.
містах розмістилися рос. гарнізони, значно розширилися права царських воєвод, які
зосередили у своїх руках багато військ, і фінансових функцій (напр., збирання
податків у царську казну, заготівля хліба для утримання рос. в-ськ, грошові збори
з укр. купців тощо). В 1666 р. було проведено перепис населення Лівобережної
України для визначення розмірів оподаткування. Все це викликало величезне неза­
доволення укр. населення царською адміністрацією і особливо гетьманом, який
призвів до її появи в Україні. Навіть та частина православного духовенства, яка
підтримувала раніше промоск. орієнтацію гетьманів, відкрито запротестувала проти