78 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
БОЙЧУК Іван( р. н. і см. невід.)— один з учасників, а потім ватажків соц. руху карп. опришків 40— 50-х pp. 18 ст. Н. у заможній сел. родині в с. Ясенів( нині Косівського р-ну Ів.-Франк, обл.). Соратник О. Довбуша та В. Баюрака. Останнього 1752 р. переховував у своїй оселі в Ясеневі від переслідувань влади. З 1755 р. із ватагою 5— 8 чол., інколи більше, здійснював регулярні напади на можновладців, орендарів, купців та ін. Виробив власні тактику і стратегію помсти багатіям, у боротьбі проти каральних загонів уряду. В його загоні, крім місцевих селян, перебували запорожці, втікачі з багатьох р-нів України, Польщі, Молдови, Угорщини. їх ватажок закликав спец, « листами », в яких пояснював свої наміри і мету. Особливо активно діяв під Коломиєю, у Яблуневі, Пистині, Бані, Долині, Рунгурах. Найбільш гучним став напад на поч. лип. 1759 р. на м. Болехів. Переслідувані за наказом коронного гетьмана Я.-К. Браницького великим каральним загоном на чолі з магнатом Дзідушинським, Б. та його « легені »— « побратими » І. Жупник, С. Кирилюк, А. Піотровський, А. Пістолетник та С. Ясинський того ж року змушені були залишити Прикарпаття та податися на Запорозьку Січ. Одним з останніх джерела зафіксували спільний напад Б. і гайдамацького ватажка Г. Марущука восени 1759 р. на маєтки шляхтичів Правобережної України: с. Краснополе, Безпечне, Ступник, Голяки та ін.
БОЛ БО ЧА Н Петро Федорович( 1883— 1919)— військ, діяч, полковник Армії УНР. У 1906 р. закінчив Чугуїв, піхот. юнкерське училище. Під час Першої світової війни служив у 38-му піхот. Тобольського полку. З осені 1917 р. командир 1-го Укр. республіканського полку в складі 2-ї Сердюц. дивізії. У 1918 р. командир 1-ї Запорізької дивізії. За доби Гетьманату командир 2-го Запорізького полку. З кін. 1918 по лют. 1919 р. командував Запорізьким корпусом і усіма в-ськами Лівобережної України. Після відступу очолюваних ним військ, частин на Правобережжя був усунутий з посади. У черв. 1919 р. зробив спробу самовільно очолити Запорізький корпус. Був заарештований. За вироком Військ.-польового суду УНР розстріляний біля станції Балин на Поділлі 29.06.1919 р.
БОЛЕСЛАВ І Х О Р О Б Р И Й( 967— 1025)— пол. князь( 992— 1025) і король у 1025 р. Походив з династії Пястів. Син князя Мєшка І. В 999 р. приєднанням Краків, землі завершив процес формування пол. держави. У війнах зі « Священною Рим. імперією »( 1003— 05, 1007— 13, 1015— 18) зумів відстояти незалежність Польщі. В 1000 р. домігся організації самостійної архієпископської кафедри у Гнєзно. В 1003 р. захопив Словаччину і Моравію, проте остання була відвойована Чехією в 1201 р. В 1018 р. Б., підтримуючи Святополка Окаянного у боротьбі проти Ярослава Мудрого, здійснив похід на Київ і тимчасово захопив Червенські міста. В 1030— 31 pp. ці міста відвоював Ярослав Мудрий.
БОЛЕСЛАВ II СМІЛИВИЙ( 1039— 81)— пол. князь( 1058— 77), король( 1077— 79) з династії Пястів. Син Казимира І. Вів війну з Чехією. За правління Б. II Польща втратила частину Зах. Помор’ я. У квіт. 1069 р. в-ська Б. II допомогли