72 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
здійснив напад на пошту в м. Городок Ягайлонський( тепер м. Городок Львів, обл.) з метою отримання коштів для діяльності ОУН і УВО. Під час відступу після завершення операції заарештований разом з Д. Данилишиним у с. Веринь на Львівщині. Страчений 23.12.1932 р. у ЛЬВІВ, тюрмі « Бригідки ».
БІЛИИ ПРАПОР— установлений міжнар. правом за звичаєм війни символ готовності до переговорів або перемир’ я, офіційний знак недоторканності особи, яка призначена для ведення переговорів.
БІЛИНСЬКИИ Михайло Іванович( 1882— 1921)— міністр мор. справ УНР( 1918— 19), контр-адмірал. Н. 4.11.1882 р. у с. Драбове-Барянтинське( Драбівського р-ну Черкаської обл.). Закінчив Мор. корпус( 1909). Під час Першої світової війни— помічник командира 2-го Балт. флотського екіпажу. З 1917 р. член УПСС. На службі в Укр. військ, флоті з 1918 р. Один з організаторів Укр. мор. міністерства. За Гетьманату помічник начальника Головної господарчої управи мор. міністра. У трав.— жовт. 1919 р. входив до складу укр. делегації, яка вела переговори про умови підписання мирного договору з Рад. Росією в Києві. З 26.12.1918 р. міністр мор. справ УНР в урядах, які очолювали В. Чехівський і С. Остапенко. Контрадмірал( 1919), командир 1-ї укр. дивізії мор. піхоти. У 1920— 1921 pp.— міністр внутр. справ УНР. Після інтернування армії в Польщі перебував у таборах. Протягом 1920— 21 pp. входив до складу Всеукр. нац. ради і був заступником голови урядової комісії по розробці Конституції УНР. Учасник 2-го Зимового походу в листоп. 1921 p., начальник управління штабу повстанської армії. Під час бою з частинами Червоної армії 17.11.1921 р. загинув під Базаром( с. Малі Минки) на Волині.
БІЛІ Х О РВ А Т И— слов’ ян, плем’ я, що жило в 7— 10 ст. у p-ні Карпат і верхів’ ях Дністра. Утворили союз племен, після розпаду якого частина хорватів переселилася на зх. Згадуються у творах Константина VII Багрянородного( Велика, або Біла, Хорватія) і Масуді. Константин VII пов’ язує з ними походження південнослов’ ян. хорватів, оскільки ще за візант. імператора Іраклія( 610— 41) значна частина Б. х. переселилася на Балк. п-в. Згадуються у « Повісті временних літ », що є свідченням того, що частина Б. х. залишилась у Прикарпатті.
БІЛОРУСЬК А ОП ЕРА Ц ІЯ 1944 р.( 23.06— 29.08)— рад. в-ськ 1-го Прибалт.( генерал армії І. Баграмян), 3-го Білорус,( генерал-полковник І. Черняхівський), 2-го Білорус,( генерал-полковник Г. Захаров), 1-го Укр.( генерал армії К. Рокоссовський) ф-нтів у Великій Вітчизняній війні. До складу 1-го Білорус, ф-нту входили 1-ша армія В-ська Пол.( генерал-лейтенант С. Поплавський) та Дніпр, військ, флотилія. Рад. в-ська за підтримки партизан прорвали на багатьох дільницях оборону нім.-фаш. групи армій « Центр »( генерал-фельдмаршал Е. Буш, потім В. Модель), оточили і ліквідували великі угруповання пр-ника в р-нах Вітебська, Бобруйська, Вільнюса, Бреста та східніше Мінська, визволили територію Білорусі та її столицю Мінськ( 3.07), значну частину Литви та її столицю Вільнюс( 13.07), сх. р-ни Польщі та вийшли на річки Нарев, Вісла та до кордонів Сх. Пруссії.