62 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
Становили додаток у вигляді 5 пунктів до Переясл. статей 1659 p., які ще більше, ніж попередні, обмежували « права і вольності » укр. населення: утримання рос. в-ська на території Гетьманщини коштом місцевих жителів, зменшення козацького реєстру, звуження нац. торг, мережі, зобов ' язання повертати втікачів з Росії, встановлення держ. монополії на вивезення горілки і тютюну за межі Лівобережжя.
БА ХЧИСА РАЙСЬКИ Й М И РНИ Й ДОГОВІР 1681 p.— угода про перемир’ я терміном на 20 років між Рос. державою і Туреччиною та Крим, ханством, підписана 13.01 у Бахчисараї( Крим). Ним тур. султан і крим. хан офіційно визнали акт приєднання до Рос. держави Лівобережної України, Києва і Запорожжя. Півд. Київщина, Брацлавщина та Поділля залишалися в підпорядкуванні тур. влади. Підтверджувалося право татар на кочівлю в межах півд. степів України. На Росію була накладена щорічна контрибуція на користь хана.
БАЮРАК Василь Гнатович( 1722— 54)— один з керівників руху опришків у 40— 50-х pp. 18 ст. у Зах. Україні, соратник О. Довбуша. Н. у с. Дора( тепер Косівського р-ну Ів.-Франк, обл.) у сім’ ї селянина-бідняка. Юнаком служив у с. Ясені вівчарем у заможного господаря. З 1744 р. пристав до О. Довбуша, з яким був і батько Б. Тоді вони напали на м-ко Богородчани, де вбили кількох жовнірів. 1745 р. здійснили рейд на с. Микуличин. Після загибелі ватажка того ж року Б. бл. 4 років вів власне господарство в с. Медея. Активну діяльність відновив 1750 р. Певний час діяв спільно з братом Петром і невінчаною дружиною, поки ті не загинули на поч. 50-х рр. Переважно чинив напади з малими ватагами ^бл. 10 чол.) на Покутті та Буковині, переховувався в Молдові йна « пол. стороні ». Його опорними пунктами були с. Ясен, Сигота, Довгопілля. Головним чином розорював двори багатих господарів, євреїв-лихварів і корчмарів, яких нерідко вбивав разом з їх дружинами та дітьми. Мстився можновладцям за скривджених бідняків, повертав останнім їх боргові розписки. 1754 р. Б. було схоплено, ув’ язнено і після допиту та катувань 25.04 за вироком суду прилюдно четвертовано в м. Станіславі.
БЕЗБОРО Д ЬКИ— укр. старшинський рід. Походили з козаків Переясл. полку. 1) Яків Іванович Б.( р. н. невід.— бл. 1730)— значковий товариш, учасник походу рос. в-ськ і укр. козаків проти Ірану 1726 p.; 2) Андрій Якович Б.( 1711— 80)— ген. писар( 1741— 62), з 1762 р. ген. суддя; 3) Олександр Андрійович Б.( 1747— 99)— держ. діяч, дипломат, князь( з 1797). Н. у м. Глухові. Закінчив Київ, академію. В 1765 р. розпочав службу в канцелярії генерал-губернатора Малоросії П. Рум янцева. Брав участь в укладанні Кючук-Кайнарджійського миру 1774 p., з 1775 р.— особистий секретар Катерини II. У 1780 р. став членом Колегії закорд. справ, а з 1784 р. фактично очолював її. В 1791 р. підписав Ясський мирний договір 1791 р. з Туреччиною. Маючи великийвплив на Павла І, домігся відновлення в Україні Ген. військ, суду та деяких установ часів Гетьманщини; 4) Ілля Андрійович Б.( 1756— 1815)— брат Олександра Б. У 1820 р. на його кошти в Ніжині була відкрита гімназія вищих наук, яку 1832 р. перетворено на Ніжин, ліцей.