52 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
Позбавлені через блокаду Антанти ліків і санітарних матеріалів, укр. армії втратили бл. 70 % особового складу. Крім того, в сер. жовт., скориставшись браком набоїв в укр. частинах, денікінці прорвали ф-нт і захопили Брацлав, Гайсин, Тульчин. За цих умов, усупереч волі президента З У Н Р Є. Петрушевича, Начальна команда У Г А 6.11.1919 р. уклала у Затківцях перемир’ я з Добровольчою армією. В сер. листоп. 1919 p., втративши останнього союзника, частини Наддніпрянської армії потрапили в оточення більшовицьких, денікінських і пол. в-ськ у p-ні Чорториї і Любара. 4.12.1919 р. на нараді членів уряду У Н Р і командування армії було вирішено перейти до ведення партизанської боротьби проти окупантів. 6.12.1919 р. частини Армії У Н Р вирушили у 1-й Зимовий похід. Відразу після укладення Варш. договору 1920 р. між Польщею і У Н Р пол. в-ська 25.04.1920 р. розпочали наступ на Київ. Разом з пол. в-ськами наступали частини Армії У Н Р у складі 2 стрілец. дивізій під командуванням полковників М. Безручка і О. Удовиченка. На поч. верес. 1920 р. після реорганізації укр. формування складалися з 7 дивізій: Запорізької, Волин., Залізної, Херсон., Січової, Київ., Окремої кінної та кінно-гарматного дивізіону. У сер. жовт. 1920 р. частини Армії У Н Р, що налічували 25 тис. бійців, займали позиції по лінії Шаргород— Бар— Літин. З підписанням 12.10.1920 р. у Ризі рад.-пол. перемир’ я стратег, ситуація для Армії У Н Р стала надзвичайно складною. Протягом 2 наступних місяців Армія У Н Р, відбиваючи всі наступальні операції пр-ника з великими для нього втратами, утримувала під своїм контролем значну частину Поділля. В сер. листоп. проти укр. в-ськ більшовицьке командування кинуло значно переважаючу їх кількісно 14-ту армію. 21.11.1920 р. наступ більшовицьких в-ськ змусив укр. частини відступити у Галичину, де вони були роззброєні пол. владою та інтерновані у таборах для військовополонених. П о дальші воєн, дії на території України велись у формі партизанської боротьби, якою керував Повстанський штаб, очолюваний Ю. Тютюнником. В листоп. 1921 р. частини Армії У Н Р здійснили партизанський рейд по Правобережній Україні— 2-й Зимовий похід. Інтерновані вояки Армії У Н Р після тривалого перебування у пол. таборах для військовополонених( Вадовіці, Каліш, Ланцуг, Стрілків, Петриків, Щ еп’ юрно та ін.) поступово перейшли на становище політ, емігрантів. У 20— 50-х pp. значна частина колишніх козаків і старшин Армії У Н Р стали учасниками укр. нац.-патріотичних організацій, збройних формувань( УВ О, О У Н, У П А), які воєн.-політ, засобами продовжували боротьбу за незалежність України.
А Р П А Д И( Арпадовичі)— династія угор. князів( 889— 1001), потім королів( 1001— 1301). Заснована князем Арпадом( бл. 890, за ін. даними 889— 907), який об’ єднав угор, племена і заснував Угор. державу. Найвизначніші представники А.: Стефан( Іштван І) Святий( 997— 1038), перший король з династії А., запровадив християнство, здійснив низку реформ; Ласло( Владислав І Святий)( 1077— 95) і Коломан( Кальман Книжник)( 1095— 1116), за правління яких Угорщина досягла найбільшої могутності. В кін. 11 ст. А. починають загарбувати Закарпаття. В наступ