Історія війн і збройних конфліктів в Україні Istoriia_viin_i_zbroinykh_konfliktiv_v_Ukraini_Ent | Page 54

Енциклопедичний довідник
51
штаб, склад якого кілька разів змінювався. Наприкін. 1918 р. У Н Р опинилася
в оточенні ворожих ф-нтів. З пн та сх в Лівобережну Україну рвалися більшовицькі
армії, Укр. Причорномор’я окупували в-ська Антанти і денікінці, на зх країни укр.
частинам протистояли армії Польщі і Румунії. Молода укр. дипломатія не змогла
шляхом переговорів ліквідувати жоден з цих небезпечних ф-нтів. У таких надзвичай­
но складних умовах командуванню Армії У Н Р не залишалось нічого іншого, як вести
воєн, дії проти інтервентів в усіх 4 напрямках, У груд. 1918 р. було сформовано 4
арм. групи — Лівобережну (командував отаман П. Болбочан), Півн. (Правобереж­
ну; отаман В. Оскілко), Півд. (генерал О . Греков) і Дністрянську. Найбільшу не­
безпеку для Укр. держави становив лівобережний ф-нт, де з поч. груд. 1918 р. без
оголошення війни наступали більшовицькі в-ська під командуванням В. Антонова-
Овсієнка. У січ.— лют. 1919 р. укр. частини деякий час стримували більшовицький
наступ, але під натиском у декілька разів переважаючих сил ворога були змушені
відступити. 5.02.1919 р. частини Армії У Н Р після триденних кровопролитних боїв
з рос. Червоною армією залишили Київ. У берез.— квіт. 1919 р. Наддніпрянська
армія, ведучи важкі оборонні бої, відступила спочатку на Правобережну Україну,
а на поч. трав.— на Волинь і Поділля. Після п’ятимісячних боїв у груд. 1918 —
трав. 1919 р. проти більшовиків, в-ськ Антанти і Ю . Пілсудського, в Армії У Н Р
залишилось 15 тис. бійців. Внаслідок реорганізації, проведеної в трав. 1919 p., Армія
У Н Р складалася з 5 арм. груп: січових стрільців (5 тис. чол.), Запорізької (3 тис.
бійців), Волин. (4 тис. бійців), групи полковника О . Удовиченка (1,2 тис. чол.)
і групи Ю . Тютюнника (1,5 тис. бійців). На поч. черв. 1919 р. Дієва армія, провівши
низку наступальних операцій проти більшовицьких в-ськ, визволила півд.-сх.
Поділля і вийшла на лінію Староконстянтинів — Проскурів (тепер Хмельниць­
кий) — Кам’янець-Подільський. Таким чином було створено плацдарм для виступу
У Г А , яка під тиском пол. в-ськ 16— 18.07.1919 р. була змушена залишити територію
З У Н Р і перейти р. Збруч. У лип.— на поч. серп. 1919 р. перед походом на Київ
Армія У Н Р налічувала 35 тис. козаків і старшин, 177 гармат, 533 кулемети,
9 бронепоїздів, 26 літаків. У більшовицькому запіллі з Армією У Н Р взаємодіяли
повстанські загони отаманів Зеленого, Сокола, Павловського, Ш епеля та ін.
заг. кількістю 15 тис. повстанців. У серп. 1919 р. бойовими діями Армії У Н Р
і У Г А в ході спільного походу на Київ і Одесу керував Ш таб головного отамана
(створений 11.08.1919). Начальником штабу було призначено генерала М . Юнакова,
його заступником — генерала В. Курмановича. 31.08.1919 р. укр. в-ська увійшли
до Києва. Одночасно до міста вступили частини Добровольчої армії генерала
А . Денікіна. Щ о б не допустити збройного конфлікту між двома пр-никами біль­
шовиків, укр. командування вирішило вивести свої в-ська з Києва і розмістило їх
на півд. зх від міста. 24.09.1919 p., прагнучи припинити антиукр. терор, розв’язаний
білогвардійцями, і допомогти укр. повстанському рухові, Директорія У Н Р оголосила
війну Добровольчій армії. Контрнаступ Армії У Н Р і У Г А проходив у надзвичайно
важких умовах — раптово вдарили морози і в частинах спалахнула епідемія тифу.