Енциклопедичний довідник 505
Енциклопедичний довідник 505
магався обмежити вплив магнатів та шляхти на держ. справи, проводив реформу управління країною для зміцнення королівської влади. Прагнув утворити воєн, союз із Францією, Швецією і Моск. державою проти Габсбургів— Бранденбурзько- Прусської держави. З цією метою уклав договори з Францією( 1675) та Швецією( 1677). У 1683 р. армія на чолі з Я. Ill С., у складі якої воювали козацькі полки( бл. 5 тис. чол.), примусила турків під командуванням візира Кара-Мустафи зняти облогу Відня. З а правління Я. Ill С. Польща разом з Австрією, Венецією, Ватиканом і Запорожжям належала до антитур. коаліції— « Священної ліги ». У 1684 р. Я. Ill С. видав універсал, який узаконив існування козацтва у Правобережній Україні. Підписав з Моск. державою « Вічний мир » 1686 p., що завершив поділ укр. земель між Польщею і Моск. державою. Помер у замку Вілянув поблизу Варшави. Похований у Кракові.
Я Н Е Н К О- Х М Е Л Ь Н И Ц Ь К И И Павло( Янович-Хмельницький)( р. н. і см. невід.)— укр. військ, діяч, дипломат, київ, полковник( з 1653; за ін. даними, 1654). Небіж Б. Хмельницького. У жовт. 1652 р. за наказом гетьмана Б. Хмельницького супроводжував тіло його сина до Чигирина. Один з найактивніших пр-ників воєн.- політ, союзу Гетьманщини з Моск. царством. Прихильник політики І. Виговського. У 1658 р. разом з бихів. полковником Д. Виговським та уман. і поділ, полковником О. Гоголем брав участь у невдалій спробі визволити Київ від моск. залоги князя Ю. Барятинського. Очолив посольство Ю. Хмельницького до пол. короля Яна II Казимира. У січ. 1676 р. за дорученням гетьмана П. Дорошенка їздив із посольством до моск. царя Олексія Михайловича. В 1679 р. Я.-Х. проголосив себе гетьманом Лівобережної України. Розбитий козаками стародуб. полковника І. Скоропадського. Захоплений у полон і ув’ язнений у Сосниці, де і помер.
Я Н И Ч А Р И( тур. уепі сегі— нові війська)— придворне в-сько тур. султана. Яничарський корпус почав формуватися за султана Орхана в 1330 р. Він складався з християнських військовополонених, яких формували в частини, і перебував у безпосередньому розпорядженні султана. Зрештою, Я. стали ніби придворним в-ськом тур. султана, зовсім ізольованим від соц. оточення, і тим більше від широких мас населення. Поступово у формуванні в-ська почали відбуватися певні зміни: насамперед військо-
• и і •• « н і • • вополонених змінили найманці немусульманської орієнтації, потім у складі корпусу з’ явились і мусульмани. З цим була пов’ язана йеволюція соц. стану представників цих військ, груп, коли від звичаю, за яким після померлих Я. всю спадщину одержував султан, відбувався перехід до ін. форм спадкування, зокрема передачі майна родичам, а у випадку їх відсутності майном померлого розпоряджався сам яничарський корпус. Структура в-ська була простою: воно поділялося на окремі роди— орти, члени яких проживали спільно в одній казармі( ода), одержували рівне жалування і спільно брали участь у всіх воєн, діях, що велися яничарським корпусом, чисельність якого могла наближатися до 100 тис. чол. Корпус поділявся прибл. на 70 орт. У зв’ язку з належністю нібито до придворного штату Я. і їх начальство були