Енциклопедичний довідник 497
Енциклопедичний довідник 497
служив у лейб-гвардії Семенів, полку. У 1894— 97 pp. навчався у Миколаїв, академії Ген. штабу. Після закінчення( з відзнакою) академії обіймав посади старшого ад’ ютанта штабів 53-ї піхот. бригади, 27-ї піхот. дивізії, викладача Оранієнбурзької офіцер, стрілец. школи, Пажеського корпусу, штаб-офіцера з особливих доручень, начальника штабу 1-го Прикорд. корпусу. У 1907 р. призначений викладачем Миколаїв, академії Ген. штабу, а після захисту в 1910 р. дисертації « Похід Карла X II на Україну 1708— 09 рр.» став проф. кафедри військ, мистецтва. У 1912 р. йому присвоєно звання генерал-майора. Пропаговані ним новаторські концепції реформування академії Ген. штабу і рос. збройних сил взагалі натрапили на опір з боку військ, міністра В. Сухомлинова. У лют. 1914 р. Ю. призначено командиром 37-ї піхот. бригади. У роки Першої світової війни 1914— 18 pp. безперервно перебував на Півд.-Зах. ф-нті, обіймав посади командира бригади, начальника штабів 25-го арм. корпусу, 4-ї армії, командира 7-го арм. корпусу, командувача 4-ї армії, які діяли на території України. З 1916 р. генерал-лейтенант. Після утворення УЦ Р підтримав укр. нац. рух, сприяв українізації частин, за що у груд. 1917 р. усунений з посади більшовицьким наркомом М. Криленком і направлений у розпорядження голови Реввійськради Л. Троцького. У Києві отримав нове призначення— командувача 4-ї армії Рум. ф-нту. У складний період розпаду рос. армії доклав багато зусиль для збереження боєздатності молодих укр. формувань. З квіт. 1918 р. на службі в укр. армії. У період Гетьманату очолював Головну шкільну управу 2-го генерал-квартирмейстерства і Комісію з утворення військ, шкіл та академій Ген. штабу, в якій над укладанням військ, статутів молодої укр. армії та організацією мережі військ, навч. закладів працювали В. Петрів, В. Сальський, В. Садовський, В. Євтимович та ін. Після падіння влади гетьмана П. Скоропадського Директорія У Н Р призначила Ю. помічником головного інспектора Армії У Н Р. З 1918 р. Ю. очолював Головну вишкільну управу Міністерства військ, справ, а в серп. 1919 р. був призначений начальником штабу головного отамана об’ єднаних укр. армій У Н Р і З У Н Р. З а участю Ю. було розроблено і блискуче проведено у серп. 1919 р. воєн, операцію з визволення від більшовицьких в-ськ Правобережної України і Києва. У 1920 р. призначений військ, радником Укр. дипломатичної місії у Варшаві. Брав участь у переговорах з Ю. Пілсудським, підготовці військ.-політ. угод 1920 p., зокрема Варш. договору 1920 р. На поч. 1920-х pp. перебував у Тарнові, був радником військ, міністра, військ, міністром, членом Вищої військ, ради У Н Р при головному отаманові С. Петлюрі, Ради Укр. центрального комітету в Польщі, очолював Укр. військ.-іст. т-во. В еміграції підвищений у ранзі до генерал-полковника. Плідно співпрацював у альманасі « За державність », готував цикл військ.-іст. праць. У 1927 р. через тяжку хворобу змушений відійти від активної громадської діяльності. Помер і похований у Тарнові. Автор праці « Російсько-японська війна 1904— 05 рр.»( 1911), спогадів « Матеріали до мого життєпису ».