Енциклопедичний довідник 463
Енциклопедичний довідник 463
ли їм. Всі ін. соціалістичні партії( у т. ч. укр.), керовані ними Ради робітничих і солдатських депутатів, профспілки виступали проти організації Ч. г., тому до лип. 1917 р. вона була нечисленною. В Україні на той період загони Ч. г. існували лише в Одесі( до 1000 чол.), Києві, Харкові та Катеринославі( по 250— 300 чол.). З верес. 1917 р. лави Ч. г. зростали, наприкін. жовт. у 40 містах і робітничих селищах України налічувалось бл. 12 тис. червоногвардійців. На поч. громадянської війни( з кін. листоп. 1917 до лют. 1918) Ч. г. одержала з Росії( Москви, Петрограда, Тули, Курська) понад 70 тис. гвинтівок, 2750 станкових і ручних кулеметів, кілька тис. револьверів, понад 10 млн патронів, багато військ, спорядження. Чисельність Ч. г. в Україні зросла наприкін. груд, до 40 тис. чол., у січ. до 130 тис. чол. 40 % становили робітники Донбасу. У Черніг. і Полт. губерніях були утворені загони сільської Ч. г. з демобілізованих солдатів і дезертирів. Ч. г. поділялась на десятки і сотні, в Донбасі— на батальйони і полки. Мала спец, підрозділи— кулеметні, арт., інж. та ін. Були утворені селищні, районні і міські штаби Ч. г., їх очолювали члени більшовицьких, лівоесерівських і анархістських комітетів. Більшість червоногвардійців становила молодь віком 20— ЗО років. З листоп. 1917 р. Ч. г. України стала знаряддям ЦК РСД РП( б) і Раднаркому Росії у війні з УН Р. З груд. 1918 р. безпосередньо підлягала наркому В. Антонову-Овсієнку. Разом зі збільшовизованими рос. в-ськами Ч. г. розганяла есеро-меншовицькі ради робітничих і солдатських депутатів в Україні, замінювала їх анархістсько-більшовицькими радами. В листоп. 1917— лют. 1918 р. у складі збройних сил більшовицької Росії Ч. г. взяла участь майже у 200 збройних сутичках і боях з в-ськами УЦ Р. Найзапеклішими були бої з підрозділами Армії У Н Р в Одесі( 30.11— 2.12), на станції Лозова( 15— 16.12), у Катеринославі( 27— 29.12), Одесі( 13— 17.01), на станції Бахмач( 15— 16.01), у Києві( 16— 25.01). Загони Ч. г. Донбасу в складі в-ськ наркома В. Антонова-Овсієнка відіграли велику роль у встановленні більшовицької диктатури у Донській обл., Ростові. Ч. г. була знаряддям більшовицьких і анархістських організацій у здійсненні червоного терору, стягненні « контрибуцій » з « буржуазії » та продрозкладки з селянства. На ґрунті політ, репресій, масових реквізицій, вилучення цінностей у населення, пияцтва в середовищі червоногвардійців у берез.— квіт. 1918 р. Ч. г. розклалася, вийшла з-під контролю більшовицьких комісарів, місцевих органів рад. влади. У берез,— квіт. 1918 р. під натиском частин Армії У Н Р та австро-нім. в-ськ Ч. г. відступила в Росію, де була розформована. Особовий склад Ч. г. став основою для формування частин Червоної армії.
Ч Е Р В О Н А Р У С Ь— іст. назва Галичини, що зустрічається в писемних джерелах, переважно іноземних, у 16— 19 ст. Термін Ч. Р. вперше вжив італ. картограф 15 ст. Ф ора Мауро для позначення земель у басейні р. Дон. Пол. історик поч. 17 ст. Ш. Старовольський називав Ч. Р. укр. землі. Однак поступово цейтермін закріпився в іст. і геогр. літературі для позначення території колишнього Галицького князівства( за адмін. поділом 15— 18 ст. Руське і Белзьке воєводства). Назву Ч. Р.