410 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
410 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
(« Остапа ») здобув численні трофеї та кілька стратег, об’ єктів. 2.05.1943 р. на трасі Брест— Ковель вбито командувача « Штурмабтайлюнгу » генерала В. Лютце. У сер. трав. 1943 р. неподалік від Дубно обстріляно автомобіль, у якому їхали нім. офіцери та митрополит Укр. автоном. церкви Олексій( Громадський), відомий своїми антинаціоналістичними виступами, вірністю моск. патріарху та відвертою колаборацією з німцями. У серп. 1943 р. відбувся бій у Загорові чоти А. Марцинюка(« Берези »), під час якого нім. сторона застосовувала важку авіацію. У бою загинули 31 повстанець( з 42) та понад 100 німців( з понад 500). Підрозділи У П А здійснювали рейди( у Правобережжя, Буковину, Закарпаття, Підляшшя, Посяння), частина з яких мала бойовий характер( боротьба проти пол. боївок і рад. партизанів), ін.— переважно пропагандистський. У відповідь на розгортання повстанського руху нім. адміністрація вдалася до масового терору. 10.10.1943 р. нацистська влада проголосила воєн, стан у Галичині, скерований проти У Н С та СКВ. У груд. 1943 р. У Н С прийняла назву « УПА-Захід », що означало завершення періоду становлення У П А і початок розширення її діяльності на регіони, опанування яких перед тим було проблематичним. Перш за все втілювався в життя план опанування Карп, гір та налагодження дипломатичної служби. У 1943— 44 pp. представники У П А налагодили контакти з угор., рум., словацьким військ, керівництвом, а також з представниками союзників. Восени 1943— 44 pp. командування У П А досягло домовленості про дотримання нейтралітету з командуванням угор. і рум. частин, що перебували на укр. землях; у лют. 1944 р. укладено угоду з пол. Армією Крайовою про взаємовизнання боротьби обох народів за незалежність. У 1943 р. рад. в-ська вступили на територію України, і УП А опинилася перед загрозою війни на 2 ф-нти. З літа 1943 р. почастішали сутички У П А з рад. партизанами. Спроби переговорів з представниками з’ єднань О. Сабурова, С. Ковпака, Д. Медведєва, А. Бегми та П. Вершигори не дали реальних наслідків. Рад. сторона та гітлерівці трактували У П А як бандитів, « ворогів народу ». У свою чергу, і укр. націоналізм був послідовно антирадянським. У листоп. 1943 р. на Житомирщині відбувся конгрес Антибільшовицького блоку народів, який намітив проект створення спільного антирад. ф-нту всіх поневолених націй. У цейчас у складі У П А воювали представники ін. національностей, робилися спроби створення нац. формувань з узбеків, грузинів та ін. Однак ці формування, як і сама участь неукраїнців в УПА, мали більше пропагандистський, аніж практичний характер. Велика увага приділялася агітаційно-пропагандистській діяльності УПА. У 1943— 45 pp. віддруковано листівки-звернення « Червоноармійці!», « Брати-поляки!», « Білоруси!», а також ряд листівок рос. мовою. Навесні 1944 р. відбулися перші збройні сутички УП А з регулярними рад. частинами. 12.02.1944 р. 1-йсекретар ЦК КП( б) У М. Хрущов підписав офіційне звернення до У П А з пропозицією добровільно скласти зброю. Однак У П А продовжувала боротьбу. У квіт. 1944 р. неподалік с. Гурби Мізоцького р-ну Ровен. обл. відбувся великий бій між відділами НК ВС( 30 тис. чол. під командуванням генерала Марченка) та « УПА-Південь »