400 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
400 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
УК РАЇН СЬКА ГО Л О В Н А В И ЗВ О Л Ь Н А РАДА( УГВР)— всеукр. представницький орган політ, керівництва нац.-визв. боротьбою укр. народу в 1940— 50-х pp. Заснований з метою об’ єднання всіх політ, сил, які визнавали і боролися за держ. самостійність України незалежно від їх ідеологічної та світоглядної орієнтації. Ідея створення УГВР виникла у середовищі Головного командування УПА, яка в 1943 р. перетворилася в загальнонац., надпартійну збройну силу укр. народу в його боротьбі за нац. визволення. План створення представницького органу, який би здійснював політ, керівництво збройною боротьбою укр. народу, своєрідного передпарламенту, почав розроблятися з осені 1943 р. Весною 1944 р. було створено ініціативний комітет, на чолі якого стояв Л. Шанковський. УГВР вирішено було будувати на демократичній основі, що дало б можливість залучити до участі в нійвсі самостійницькі політ, сили. 11— 15.07.1944 р. поблизу с. Недільна на Самбірщині, на території, контрольованій УПА, зібралися представники всіх регіонів України, різних політ, сил та орієнтацій, які проголосили себе тимчасовим укр. парламентом і прийняли назву УГВР. І Великий збір УГВР проходив під головуванням Р. Волошина і секретаря М. Дужого. На зборі розроблено і прийнято програмні документи: « Тимчасовий устрій УГВР », « Платформа УГВР » та « Універсал УГВР ». 2 перших документи були, по суті, законодавчими актами конституційного характеру. У « Тимчасовому устрої УГВР » визначалися основи органу, його структура, компетенція Великого збору, президента і президії УГВР, виконавчого органу УГВР— Ген. секретаріату, Ген. суду та Контрольної колегії. У « Платформі УГВР » визначено головні політ, і соц. ідеї, втілення яких було метою нац.-визв. боротьби укр. народу. Серед них: « забезпечення народно-демократичного способу визнання політ, устрою в укр. державі шляхом заг. народного представництва »; « забезпечення свободи думки, світогляду йвіри »; « забезпечення справжньої законності в укр. державі та рівності всіх громадян перед законом »; « забезпечення громадянських прав усім нац. меншостям на Україні » та ін. Великий збір ухвалив текст присяги бійців УПА. 15.07.1944 р. головою Президії УГВР обрано К. Осьмака; членами Президії В. Мудрого, І. Гриньоха, І. Вовчука; головою Ген. секретаріату УГВР Р. Шухевича( також ген. секретар військ, справ); ген. суддею Я. Біленького. Було також обрано членів Ген. секретаріату: ген. секретарем закорд. справ М. Лебедя, внутр. справ Р. Волошина, бюро
О інформації И. Позичанюка. Великий збір постановив, що місцем перебування УГВР є укр. землі, а за кордон можуть виїжджати тільки окремі члени з конкретними дорученнями. УГВР як підпільний уряд України керувала нац.-визв. боротьбою укр. народу аж до поч. 1950-х pp. На заклик УГВР проведено бойкот виборів до ВР УРСР та місцевих рад народних депутатів 10.02.1946 р. та у лют. і груд. 1947 р. У жовт. 1949 р. УГВР разом з УПА і ОУН виступила зі « Зверненням Воюючої України до всієї укр. еміграції », в якому наголошувалось на необхідності консолідації всіх укр. сил у боротьбі за власну державність. УГВР, незважаючи на складні умови, видавала друковані органи, зокрема « Вісник УГВР »( 1944— 45), « Бюлетень інфор