Енциклопедичний довідник 331
О Т А М А Н— 1) виборна службова особа у Запорозькій Січі в 16— 18 ст., яка очолювала січову організацію( див. Кошовий отаман) або військ.-адмін. одиницю— курінь( див. Курінний отаман). У випадку, якщо О. не обирався, а був призначений( напр., під час військ, походів), його називали наказним О.; 2) у Гетьманщині у 17— 18 ст. існували посади городових, сотенних і сільських О.; 3) військ, звання в Армії У Н Р у 1917— 19 pp. О. командував корпусом, дивізією, арм. групою. В 1920 р. замість звання О. було запроваджено військ, чин— генерал. У 1918— 25 pp. С. Петлюра займав пост головного О. Армії У Н Р. У 1919— 20 pp. для командування бойовими діями на ф-нті головний О. призначав наказних О.; 4) військ, звання у Легіоні У С С у 1914— 18 pp. та УГА в 1918— 19 pp., яке прирівнювалося до чину майора; 5) керівники повстанських загонів і партизанських з’ єднань у період укр. нац.-визв. змагань 1917— 21 pp. часто називали себе О.
О Т А М А Н К О ЗА Ч И М— військ.-адмін. посада, а також звання осіб, наділених виконавчою і судовою владою. У залежності від іст. періоду цейтермін( входив в ряд словосполучень) мав різні значення. У Запорозькій Січі старшим воєначальником і адміністратором вважався кошовий отаман( так іменувалися і три перших отамани Чорномор. в-ська). На чолі куренів стояли курінні отамани, існували також звання полкових, шкільних, крамних( ті, хто завідував торгівлею), лисицьких( ті, хто завідував полюваннями) отаманів. У донських козаків головним був військ, отаман( обирався військ, колом), а на час його відсутності— наказний отаман. Для військ, заходів і для несення служби за межами в-ська обирався похідний отаман, а для виконання дипломатичних і представницьких функцій посилалися отамани зимові. На місцях існували окружні( на Кубані отамани відділів), станичні і хутірські отамани. Посада військ, отамана існувала у всіх областях до 2.10.1827 р. З цього моменту « найяснішим » отаманом усіх козачих в-ськ став призначатися спадкоємець рос. престолу, а особи, що реально керували на місцях, перейшли в розряд наказних отаманів( мали таку посаду під час відсутності військ, отамана). Після падіння монархії в Росії в 1917 р. звання військ, отаманів у всіх козачих в-ськах були відновлені, але на короткий час. Останні військ, отамани, у своїй більшості, номінально залишаючись на цих посадах, померли чи загинули в еміграції. Після 1920 р. за кордоном обиралися лише отамани різних сусп. об ' єднань і станиць козаків-емігрантів, що виникали в самих різних країнах. Після відродження козацтва з 1990-х pp. інститут отаманства всіх ступенів і рівнів був відновлений.
О Т М А Р Ш Т Е И Н Юрій( 1890-- 1922)-- укр. ВІЙСЬК. ДІЯЧ, ПОЛКОВНИК Армії У Н Р. Н. у Тирасполі Херсон, губернії( тепер Молдова). В 1916 р. закінчив Миколаїв. військ, академію Ген. штабу в Петербурзі. В роки Першої світової війни 1914— 18 pp. служив у рос. армії. В період Гетьманату командував Сердюцьким кінним Лубен, полком. 20.11.1918 р. під час антигетьманського повстання перейшов на сторону Директорії У Н Р. У груд. 1918 р. очолював штаб Осадного корпусу січових стрільців