296 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
здійснює військ., військ.-техн. співробітництво з військ, органами іноземних держав, забезпечує участь миротворчих контингентів З С України у міжнар. миротворчих операціях; здійснює інспектування органів управління, в-ськ( сил), установ і організацій міністерств, стану бойової і мобілізац. готовності ЗС, якості виконання покладених на них завдань; організовує виконання актів законодавства, а також пропонує Президентові України, КМ України заходи щодо їх установлення; здійснює ін. функції, що випливають з покладених на М О України завдань. М О України в процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з ін. центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами А Р Крим, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами ін. держав. М О України несе персональну відповідальність перед Президентом України, КМ України та Радою нац. безпеки і оборони України за виконання покладених на М О завдань і функцій. Відповідно міністр здійснює керівництво міністерством, організовує роботу колегії міністерства і головує на її засіданнях, затверджує штат і положення про структурні підрозділи М О, є розпорядником його коштів, присвоює у встановленому порядку військ, звання та вносить подання про присвоєння звань особам вищого офіцер, складу, представляє військовослужбовців, які найбільше відзначилися, до держ. нагород і президентських відзнак, здійснює ін. повноваження. М О України в межах своїх повноважень на основі актів законодавства видає накази і директиви, організовує і контролює їх виконання. У випадках, передбачених законодавством, рішення М О України є обов’ язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, військ, формуваннями, а також підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами. Пост. КМ України від 24.03.1999 р. конкретизовано окремі питання структури М О України, а також розмежовано повноваження між ним і Ген. штабом З С України.
М ІН Н А ВІЙ Н А— 1) вид бойових дійв-ськ у 18— на поч. 20 ст., що велися підземно-мінним способом при облозі йобороні міст та ін. укріплених пунктів; 2) бойові дії на морі з використанням мінної зброї. З сер. 20 ст. уживаються поняття « міннозагороджувальні дії » і « протимінне забезпечення ».
М ІРО Ш Н И К Андрій Атанасович( 1890— 1964)— військ, і політ, діяч, полковник Армії УНР. Н. на Дрогобиччині. У 1914— 16 pp. командант сотні Легіону УСС, поручник. Під час боїв за м. Лисоня потрапив у рос. полон. Перебував у таборі полонених у Царицині. Наприкін. 1917 р. утік з полону і прибув до Києва. У 1918— 19 pp. командир 1-го куреня січових стрільців, начальник штабу 1-го полку січових стрільців, Окремого загону січових стрільців, 1-ї дивізії січових стрільців, Облогового корпусу, помічник командира Корпусу січових стрільців, Групи січових стрільців, член Стрілец. ради. У січ.— квіт. 1919 р. начальник штабу Дієвої армії УНР. З груд. 1919 р. перебував у таборі інтернованих воїнів Армії УН Р, невдовзі звільнений. У 1920— 21 pp. ревізор військ, місій У Н Р зі штаб-квартирою в Празі. Один з організаторів У ВО. З 1922 р. у Галичині, крайовий командант УВО.