Енциклопедичний довідник 233
нями « Карп. Січі », які воювали з угор. в-ськом. Після окупації угор. в-ськом Карп. України емігрував до Чехословаччини, до 1945 р. жив у Празі. Заарештований співробітниками рад. контррозвідки в 1945 р. Відбував заслання в концтаборах. Звільнений 1956 р. Помер у Празі( 1980). клюз— отвір у^борті для якірного ланцюга.
К ЛЯЧК ІВСЬК ИИ Дмитро( псевд.: Охрім, Панас Мосур, Клим Савур, Омелян Кримський, Блонд)( 1911— 44)— політ, і військ, діяч, член ОУН( Б). Політв’ язень пол.( 1937) і більшовицьких( 1940— 41) в’ язниць. У 1939— 44 pp.— провідник різних рівнів ОУН на Станіславщині, у Львові та ін. місцях. Член проводу ОУ Н і перший командир УПА( 1943). У 1944 р. керівник УПА-Північ. Член головного військ, штабу УПА. Загинув у бою з в-ськами НКВС.
К Н Я ЗЬ— вождь, воєначальник племені( союзу племен) у сх. слов’ ян, представник родоплемінної знаті. За середньовіччя, коли влада К. поступово стала спадковою, він міг бути володарем держави чи політ, об’ єднання, королем( напр., у Росії, Речі Посполитій). Пізніше в Рос. державі, куди входила і більша частина укр. земель, князівське родове звання перетворюється на дарований титул.
К ОБИ ЛИ Ц Я Лук’ ян( 1812— 51)— керівник антикріпосницького сел. руху на Буковині в 40-х pp. 19 ст. Н. у с. Путилі-Сторонеці Русько-Кимполунзького округу( нині смт Путила Чернівецької обл.) у родині кріпаків. У 1843 р. підняв на повстання селян 16 сіл проти « своїх » поміщиків за право переведення їх на статус держ. підданих. У берез. 1844 р. повстанці зазнали поразки, а К. віддали до суду. У ході революції в Австр. імперії( 1848— 49) жителі Буковини обрали К. до парламенту. У листоп. 1848 р. під впливом народного руху у Відні вибухнуло повстання в Буковині під проводом К., яке тривало до літа 1849 р. У квіт. 1850 Р. ватажка було заарештовано, піддано катуванням і заслано до м. Гури-Гумори( нині м. Гура-Хуморулуй, Румунія), де незабаром він і помер.
К ОВА Л ЕВСЬКИ И( Ковалівський) Іван( р. н. і см. невід.)— укр. військ.- політ, діяч, дипломат, ген. осавул( 1655— 56, 1658; за ін. даними, 1648— 59). Обирався ген. осавулом за гетьманів Б. Хмельницького, І. Виговського та Ю. Хмельницького. Очолював укр. посольства до Валахії( осінь 1654), Трансільванії( 1656, 1657), Швеції( весна 1657) і Речі Посполитої( 1658). 7.09.1656 р. разом із ген. писарем І. Грушею уклав укр.-семигородський договір з Юрієм II Ракоці. Вів у Чигирині переговори з швед, послом Г. Лілієнкроною. В жовт. 1657 р. спільно з Ю. Немиричем та І. Богуном брав участь у виробленні умов і укладенні укр.-швед, союзного договору в Корсуні( див. Корсунський договір 1657 p.). У 1663 р. був сотником Глинської сотні Лубен, полку. Подальша доля невідома.
К ОВПАК Сидір Артемійович( 1887— 1967)— командир Сум. партизанського з’ єднання у Велику Вітчизняну війну, двічі Герой Рад. Союзу( 1942, 1944), генерал-майор( 1943). У 1941— 45 pp. провів 5 рейдів по фаш. тилах( понад 10 тис. км).