Історія війн і збройних конфліктів в Україні Istoriia_viin_i_zbroinykh_konfliktiv_v_Ukraini_Ent | 页面 226

Енциклопедичний довідник
223
7-ї та 11-Т рос. армій, виконуючи тимчасово обов’язки начальника штабу 11-ї армії.
У 1918 р.— начальник штабу Півн.-Зах. ф-нту, начальник операт. управління
ген. штабу і генерал з особливих доручень. Під час спільного походу об’єднаних
армій У Н Р і ЗУ Н Р на Київ та Одесу у серп. 1919 р. керував операт. відділом армій,
ходом підготовки і здійсненням наступу. Восени 1919 p., будучи важко хворим,
виїхав до Польщі, де узяв участь у формуванні Укр. ген. штабу. З поверненням
у трав. 1920 р. решти в-ськ Армії У Н Р з 1-го Зимового походу — на посаді 3-го
генерал-квартирмейстера головного управління ген. штабу. Підвищений до ранґу ге­
нерал* хорунжого (1920). У складі інтернованих укр. частин перебував у пол. таборі
Ланцунт, обирався членом Вищої військ, ради УНР. У 1923 р. переїхав до Парижа,
де очолив Укр. громаду, пізніше — Укр. народний союз та ветеранські організації
вояків У Н Р. Активно співпрацював з О У Н . Як військ, референт проводу укр.
націоналістів займався вишколом колишніх вояків Армії У Н Р і УГА. З лют. 1949 р.
після розколу в організації примкнув до О У Н (М ). У роки Другої світової війни
працював у Києві заступником голови Укр. нац. ради. Протягом 1943— 44 pp.
перебував у Львові, де як діяч ОУН був заарештований і ув’язн