Енциклопедичний довідник 211
ІГОР О Л Ь Г О В И Ч( р. н. невід.— 1147)— князь новгород-сівер., великий князь київ, з 1146 р. Син черніг. князя Олега Святославича, засновника князівської династії Ольговичів. Спроба І. О. після смерті брата Всеволода утвердитись на київ, престолі призвела до повстання киян, невдоволених правлінням Ольговичів. Загинув під час повстання.
ІГО Р С В Я Т О С Л А В И Ч( 1151— 1202)— новгород-сівер. князь( з 1178) і князь черніг.( 1198). Син черніг. князя Святослава Ольговича. У 1169 р. брав участь у поході Андрія Боголюбського на Київ. У 1174 р. розбив орди половецьких ханів Кончака і Коб’ яка під Переяславом. Після смерті брата Олега княжив у Новгород-Сіверському. Брав участь у міжусобній боротьбі за великокнязівський престол. У 1183 р. здійснив вдалий похід проти половців. У 1185 р. організував спільно з братом Всеволодом, путивл. князем Володимиром і князем Святославом Ольговичем новий похід проти половців. Князівські дружини зазнали поразки від орди половецьких ханів Гзи і Кончака, а сам І. С. потрапив у полон, з якого потім зумів втекти. Похід І. С. на половців був покладений у сюжетну основу « Слова о полку Ігоревім ».
ІЗЮ М С Ь К И И полк— адмін.-терит. і військ, одиниця на Слобід. Україні. Виділився з Харк. полку у 1685 р. і проіснував до 1765 p., коли рос. урядом був реорганізований в Ізюм, регулярний гусарський полк.
ІЗЮ М СЬК О-БА РВЕН К ІВСЬК А О П Е РА Ц ІЯ 1943 р.( 17— 27.07)— проведена в-ськами Півд.-Зах. ф-нту( генерал армії Р. Малиновський) у Велику Вітчизняну війну. Ціль— скувати, а за сприятливих умов— розгромити угруповання супр-ника в Донбасі( операт. група « Кемпф » і 1-а танк, армія групи армій « Південь ») і не допустити перекидання його сил у р-н Курського виступу. У ході І.-Б. о. рад. в-ська форсували р. Сівер. Донець, захопили нові плацдарми, скували резерви супр-ника і тим самим допомогли Воронезькому ф-нту в Курській битві.
ІЗЯС Л А В М СТ И СЛ А ВИ Ч( бл. 1097— 1154)— великий князь київ.( 1146— 54), онук Володимира Мономаха, старший син Мстислава Володимировича. У 1132 р. одержав у володіння Переясл. князівство, однак вже в тому ж році був змушений на короткий час переїхати у Полоцьк. Згодом став княжити у Турові та Пінську. Внаслідок міжусобної війни у 1134 р. одержав Волинь. У 1143— 46 pp. І. М. знову переясл. князь. Після смерті київ, князя Всеволода Ольговича у серп. 1146 р. здобув Київ. Вів довгі війни з Юрієм Долгоруким, які проходили з перемінним успіхом. Однак у кінцевому підсумку перемогу здобув І. М. Опирався на Київщину, Переяславщину, Волинь, смолен. та турово-пінські землі. І. М. був прихильником незалежності Київ, митрополії від константиноп. патріархів. На церковному соборі 1147 р. під його впливом, всупереч волі патріарха, митрополитом було обрано русича Клима Смолятича. Підтримував тісні зв’ язки з правлячими династіями сусідніх країн. Був тестем угор. короля та свояком пол. князя і чес. короля.
ІЗЯС Л А В Я Р О С Л А В И Ч( 1024— 78)— великий князь київ.( 1054— 78, з перервами). Згідно із заповітом свого батька Ярослава Мудрого одержав у володіння