18 Історія війн і збройних конфліктів в Україні :
волості , центрами яких були міста . З І пол . 14 ст . окремі міста князівства отримали магдебурзьке право і дістали підставу для самоврядування . Першим самоврядний статус отримало м . Сянок ( 1334 ), згодом — Львів , Кам ’ янець-Подільський , Брест , Дорогочин , Більськ , Луцьк та ін . Після смерті Юрія II Болеслава ( 1340 ) почався занепад Галицько-Волин . держави . Більшість укр . земель у II пол . 14 ст . була загарбана , анексована іноземними державами . В 1387 р . багаторічні війни Польщі , Угорщини та Литви за Галичину завершились приєднанням ( анексією ) цієї укр . території до Пол . королівства . В 50-х pp . 14 ст . лит . князь Ольгерд розпочав захоплення Придніпров ’ я . Щ е в І пол . 14 ст . Литва завоювала частину Волині , Берест . ( 1320 ) і Дорогочин . землі . У 1355 — 56 pp . лит . в-ська захопили спочатку Чернігово-Сівер- щину , а в 1362 р .— Київ , та в 1363 р . Поділ , землі . З приєднанням значної частини укр . земель Лит . князівство перетворилось на велику феодальну державу . Населення укр . земель з його високою культурою і правовими відносинами справляло значний вплив на політ , і суспільне життя Лит . держави . Руська мова стала держ . Лит . держава сприйняла чимало норм руського права і систему адмін . влади . Православна церква відігравала значну роль у державі . Все це визначало автономний статус укр . земель у складі Великого князівства Лит . Волинь , Київщина , Новгород-Сівер- щина , Чернігівщина і Поділля становили окремі удільні князівства на чолі з князями . Адмін . влада зосереджувалась у руках князя , земських бояр і князівських урядовців — канцлера , скарбничого , тивуна і соцького . Хоч укр . удільні князі мали значні автономні права , все ж вони постійно намагалися досягти повної незалежності від Лит . держави . Прагнучи не допустити зміцнення укр . князівств , великий князь лит . Вітовт протягом 1392 — 94 pp . змістив удільних князів , які провадили на той час майже незалежницьку політику , і ліквідував Новгород-Сівер ., Волин ., Поділ , і Київ , князівства . На поч . 40-х pp . 15 ст . Волин . і Київ , князівства були відновлені . Однак після смерті Свидригайла ( 1452 ) і Семена Олельковича ( 1470 ) ці князівства були остаточно ліквідовані і перетворені на лит . провінції . На їх місці створено Київ ., Брацл . і Волин . воєводства , які управлялися великокняжими намісниками — воєводами . Воєводства складалися з повітів , а повіти з волостей . Після укладення між Польщею і Литвою Люблін , унії 1569 р . всі укр . землі , за винятком Берест , і Дорогочин ., Закарпаття , Буковини і Чернігівщини , потрапили під безпосередню владу Пол . королівства . Ця територія поділялась на воєводства : Руське ( складалося з Галицької , Львів ., Перемишл ., Сяноц . і Холм . земель ); Белзьке ( складалося з Бузького , Городельського і Грабовецького повітів ); Поділ , ( включало Червоногород ., Кам ’ янецький і Летичів . повіти ); Брацл . ( входили Брацл ., Вінницький і Звенигород . повіти ): Волин . ( складалося з Луцького , Володимир , і Крем ’ янецького повітів ); Київ , ( входили Київ ., Житомир ., Овруцький повіти і Білоцерк ., Богусл ., Канів ., Корсун ., Романів ., Черкаське і Чигирин , староства ). За умовами Деулінського перемир ’ я 1618 р . між Річчю Посполитою і Моск . державою Чернігово-Сіверщина перейшла під владу