Енциклопедичний довідник 205
ЗА С Т А В А, у військ, справі— 1) орган охорони в-ськ на марші і при розташуванні на місці; 2) прикорд. застава— штатний військ, підрозділ прикорд. в-ськ, що охороняє визначену ділянку держ. кордону; 3) у ряді європ. країн 16— 19 ст.— місце в’ їзду в місто або виїзду з нього, що охоронялося сторожею, де перевірялися документи та збиралося мито.
З А Х И С Т Ж ЕРТВ ВІИ Н И— система заходів, спрямованих на забезпечення встановлених міжнар. гуманітарним правом правил поведінки щодо поранених, хворих, полонених і цив. населення під час війни. Осн. міжнар. актами у ційгалузі є підписані 12.06.1949 р. 4 Женев. конвенції про захист жертв війни: Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях; Конвенція про поліпшення долі поранених, хворих осіб, які зазнали корабельної аварії, із складу збройних сил на морі; Конвенція про поводження з військовополоненими; Конвенція про захист цив. населення під час війни. Станом на 1997 р. їх ратифікували 188 держав. У II пол. 20 ст. термін « війна » почав витіснятися терміном « збройний конфлікт ». За останні десятиліття у міжнар. праві усталився поділ збройних конфліктів на « міжнар. збройні конфлікти » та « збройні конфлікти неміжнар. характеру ». Учасники Дипломатичної конференції у Берні 12.12.1977 р. у розвиток Женев. конвенцій 1949 р. прийняли Додаткові протоколи, які стосуються захисту жертв міжнар. збройних конфліктів( Протокол І) та захисту жертв збройних конфліктів неміжнар. характеру( Протокол II). їх ратифікували відповідно 147 і 139 держав. Положення Женев. конвенцій та Додаткових протоколів « повинні за будь-яких обставин повністю застосовуватися до всіх осіб, які перебувають під захистом цих документів, без будь-якої несприятливої різниці щодо характеру або походження збройного конфлікту »( преамбула Протоколу І). Заг. для всіх Женев. конвенцій 1949 р. ст. З забороняє здійснення стосовно некомбатантів або осіб, що склали зброю, таких дій, як: посягання на людську гідність, життя і фізичну недоторканність; захоплення заручників; винесення вироку і застосування покарання без попереднього судового рішення. Поранені і хворі мають бути підібрані та забезпечені медичною допомогою. У випадках, не передбачених Женевевськими конвенціями 1949 р. та Додатковими протоколами до них, « цив. особи і комбатанти залишаються під захистом і дією принципів міжнар. права, які випливають з усталених звичаїв, з принципів гуманності та вимог суспільної свідомості »( ст. ^Протоколу І).
З Б Р О Й Н И Й К О Н Ф Л ІК Т— форма розв’ язання суперечностей між державами, соц., етнічними, реліг. групами із застосуванням засобів збройної боротьби для досягнення певної воєн.-політ, мети( без формального оголошення війни). з б р о й н і с и л и— частина структури держави, що пов’ язана з виконанням нею зовн. функцій( оборона країни і т. ін.). Один з найважливіших елементів військ, організації держави. До 20 ст. З, с. включали сухопут. армію і ВМ Ф. Суч. 3. с. складаються з різних родів в-ськ: сухопут. в-ська, ВПС, В М Ф та ін., деяких військ, організацій держави( напр., у С Ш А— нац. гвардія), вищих органів військ, керуван