Історія війн і збройних конфліктів в Україні Istoriia_viin_i_zbroinykh_konfliktiv_v_Ukraini_Ent | Page 195

192
Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
атестаційної комісії з відбору колишніх офіцерів до Червоної армії (до серп. 1918).
У 1918— 19 pp. командував 9-ю, 10-ю, 14-ю арміями, а в жовт.— груд. 1919 р.—
в-ськами Півд. ф-нту, які вели бої проти денікінців, у 1920 р.— в-ськами Півд.-Зах.
ф-нту. З груд. 1920 р.— командувач в-ськ Київ., а з квіт. 1921 р.— Петрогр.
військ, округів. З верес. 1921 до лют. 1922 р.— командувач в-ськ Зах. ф-нту.
Командувач окремої кавказької червонопрапорної армії (до квіт. 1924). З трав. 1924
до листоп. 1925 р. очолював збройні сили України і Криму. Брав активну участь у
здійсненні військ, реформи 1924— 25 pp. Бійськ, аташе в Китаї (до трав. 1926),
заступник начальника військ.-пром. управління В РН Г С Р С Р (до трав. 1927).
У 1927— 31 pp. командував в-ськами Білорус, військ, округу. З 1931 р.— начальник
штабу (з 1935 — ген. штабу) Р С Ч А й одночасно (з 1937) перший заступник
народного комісара оборони С РС Р. Командувач в-ськ Закавказького військ, округу
(до 1939). Один із ініціаторів реорганізації армії і флоту на новій техн. основі,
створення бронетанк. в-ськ і системи П В О держави. Нагороджений 4 орденами
Червоного Прапора, орденами Червоного Прапора Грузинської й Азербайджанської
РСР, багатьма медалями. Репресований. 22.02.1939 р. вироком Військ, колегії за­
суджений до розстрілу. 23.02.1939 р. вирок виконано. Реабілітований 10.04.1956 р.
ЄД И Н О Н А ЧА Л ІЄ — принцип керування, що означає надання керівнику якого-
небудь органа, установи, підприємства повноважень, необхідних для виконання його функцій,
а також установлення його персональної відповідальності за результати роботи.
ЄД И С А Н С ЬК А (О Ч А К ІВС ЬК А ) О РД А — одна з ногайських орд, яка з
II пол. 16 ст. займала півд. укр. степи між Дніпром, Півд. Бугом і Дністром від
узбережжя Чорного моря до р. Кодима. Адмін. центр — Очаків (тепер Миколаїв,
обл.). Здійснювала періодичні грабіжні напади на укр., рос. і пол. землі.
Є Л И ЗА В Е Т А Я Р О С Л А В Н А (р. н. невід.— 1076) — дочка великого кня­
зя київ. Ярослава Мудрого. В 1044 р. вийшла заміж за норвезького принца Гаральда
Гардрада. У 1046 р. Гаральд при підтримці Я. Мудрого став норвезьким королем.
Шлюб Є. Я. зміцнив зв’язки Київ, держави з Норвегією. Після загибелі Гаральда
під час походу до Англії в 1067 p., Є. Я. стала дружиною короля Данії Свена
Естрідсена.
Є Р О Ш Е В И Ч Петро (1870 — після 1945) — укр. військ, діяч, генерал-
хорунжий Армії УНР. Під час нац.-визв. змагань в Україні 1917— 21 pp. команду­
вав 12-ю піхот. дивізією другого Поділ, корпусу Армії УН Р, згодом — командир
першої Півн. (Волин.) дивізії. Призначався заступником міністра військ, справ, ген.
інспектором Армії УНР. Під час еміграції жив у Польщі. У 1945 р. заарештований
рад. спецслужбами. Подальша доля невідома.
Є Р Ь О М Е Н К О Андрій Іванович (1892— 1970) — маршал Рад. Союзу (1955),
Герой Рад. Союзу (1944). У Велику Вітчизняну війну командувач в-ськ Брян.,
Півд.-Сх., Сталінгр., Півд., Калінін., 1-го і 2-го Прибалт., 4-го Укр. ф-нтів і ряду
армій. У 1945— 58 pp. командувач в-ськ ряду військ, округів.