Історія війн і збройних конфліктів в Україні Istoriia_viin_i_zbroinykh_konfliktiv_v_Ukraini_Ent | Page 188

Енциклопедичний довідник
185
луба. Здійснив вдалий похід на Перекоп. У 1625 р. брав участь у нац.-визв. по­
встанні під проводом М. Жмайла. Після бою біля Курукового озера (поблизу
сучасного Кременчука) Д. був знову обраний гетьманом (5.11.1625) і уклав Куру-
ківський договір 1625 р. Проводив політику зменшення протистояння між козака­
ми і пол. урядом. Уник участі козацьких в-ськ у пол.-швед, війні. З а Д. було
проведено реорганізацію реєстрового козацтва і утворено за терит. принципом 6
козацьких полків: Київ., Білоцерк., Переясл., Корсун., Канів, і Черкаський. Восе­
ни 1626 р. козацькі в-ська на чолі з Д. розгромили велику крим. орду під Білою
Церквою. Навесні 1628 р. Д., виконуючи умови договору про взаємодопомогу між
В-ськом Запорозьким і Крим, ханством (укладений 24.12.1624, згодом — понов­
лений), очолив козаків, прийшовши на допомогу ханові Магмед-Гірею і канчі Шагін-
Гірею, які вели боротьбу проти ставленика Туреччини Джанібек-Гірея. Під час
одного з боїв поблизу Бахчисарая (за ін. даними — Кафи) Д. загинув.
Д О Р О Ш Е Н К О Петро Дорофійович (1627— 98) — гетьман Правобережної
України (1665— 76). Н. у Чигирині в родині козака. Активний учасник Нац.-визв.
революції сер. 17 ст., соратник Б. Хмельницького. Восени 1667 p., виступаючи проти
умов Андрусів. угоди, спробував Правобережну Україну возз’єднати із Зах. 1668 р.
об’єднав Правобережжя з Лівобережжям (тимчасово). 1669 р. за умов гострої політ,
боротьби змушено прийняв тур. протекторат. Виступав проти Речі Посполитої та
Московщини, але потім переорієнтувався на них. 1676 р. склав з себе гетьманські
повноваження, а у берез. 1677 р. був вивезений до Москви. Помер 19.11.1698 p.,
похований в с. Ярополче Волоколамського повіту.
Д РА ГО М И РО В Михайло Іванович (1830— 1905) — рос. і укр. воєначаль­
ник і військ, теоретик, генерал від інфантерії (1891). Н. в офіцер, родині поблизу
Конотопа. У рос.-тур. війну 1877— 78 pp. командир дивізії, з 1878 р. начальник
Рос. академії Генштабу. В 1869— 73 pp. начальник штабу, а в 1889— 1903 рр.
командувач Київ, військ, округу.
Д РАГУН И (від фр. dragon) — вид кавалерії в європейських арміях, призна­
ченої для дій у кінному і пішому строю. З ’явилися у Франції в 16 ст. У Росії до
1917 р. існували 1-й гвард. і 21-й арм. драгун, полки. Скасовані на поч. 1918 р.
Д Р Е В Л Я Н И (деревляни) — східнослов’ян. плем’я (союз племен), яке в
6— 12 ст. жило на Поліссі по ріках Прип’ять, Горинь, Случ, Тетерів. Вважають, що
назва племені походить від давньоруського слова «древо» і, очевидно, вказує на
лісистий характер місцевості, де проживало плем’я. Сусідами Д. були поляни, бужа-
ни, дреговичі. За повідомленнями Константина VII Багрянородного, на пд їх землі
межували з половецькими. Займались землеробством і скотарством, розвивали про­
мисли і ремесла, ткацтво, гончарство. Землі Д. становили окреме князівство на чолі
з князем. Найбільшими містами були Іскоростень (Коростень), Вручій (Овруч),
Малин. В 884 р. київ, князь Олег підкорив Д. і приєднав їхні землі до Київ,
держави. В 907 р. Д. у складі київ, в-ська брали участь у поході на Візантію. Спроба