14 Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
надавала Угорщині значних автономних прав. За цією угодою Австр. імперія була перетворена на двоєдину( дуалістичну) державу, яка дістала назву Австро-Угорщина і складалася з 2 частин, що були розділені р. Лейтою: Австрії( Цислейтанії) та Угорщини( Транслейтанії). До складу Австрії входили власне австр. землі, Чехія( Богемія), Моравія, Сілезія, Далмація, Істрія, Трієст, а також Галичина та Буковина. Угорщина( т. зв. землі корони св. Стефана), крім власне угор. земель, включала також Словаччину, Банат і Воєводину, Хорватію і Славонію, Трансільванію, Закарп. Україну. Вона дістала політ, і адмін. автономію, власний уряд і парламент— сейм. В А.-У. було запроваджено нову конституцію. На чолі А.-У. стояв австр. імператор з династії Габсбургів, який одночасно носив титул короля Угорщини. 21.12.1867 р. імператор Франц-Иосиф І( 1848— 1916) затвердив австро-угор. угоду і конституцію А.-У. Згідно з її положеннями утворювався рейхсрат— двопалатний парламент, що складався з палати панів та палати депутатів. До палати панів, крім спадкових членів, імператор міг призначати пожиттєвих членів. Ними, зокрема, були митрополит гр.-католицької церкви А. Шептицький та відомий укр. письменник В. Стефаник. Укр. населення А.-У. у 1910 р. становило 8 % заг. кількості мешканців імперії і проживало на території Галичини, Буковини та Закарпаття. Його політ, становище було вкрай тяжким. На Закарпатті існування українців взагалі не визнавалося угор. владою. У 1868 р. сейм у Будапешті оголосив усе населення краю єдиною угор. нацією. На Буковині та в Галичині становище було дещо кращим. Тут виникли й успішно розвивалися укр. культ.-просвітницькі організації( т-во « П р о світа », Наук, т-во ім. Т. Шевченка та ін.), були укр. представники у провінційних сеймах. Однак і тут українці були в нерівноправному становищі. В Галичині влада фактично належала полякам, а на Буковині— німцям та рум. боярам. Офіційною мовою в Галичині була пол., а на Буковині— нім. Зовн. політика А.-У. після поразок у війнах з Пруссією та Італією була спрямована головним чином на Балкани. У 1878 р. австро-угор. в-ська окупували Боснію і Герцеговину, яка була анексована 5.10.1908 р. Це викликало загострення відносин А.-У. з Росією, результатом чого було укладення 7.10.1879 р. таємної угоди з Німеччиною, до якої у 1882 р. приєдналася Італія. Так було оформлено Троїстий союз, спрямований проти Росії та Франції. 28.06.1914 р. у Сараєві було вбито наступника австр. престолу ерцгерцога Франца Фердінанда, що стало приводом до початку Першої світової війни. 28.07.1914 р. А.-У. оголосила війну Сербії, а 6.08— Росії. В союзі з Німеччиною, Болгарією та Туреччиною А.-У. впродовж 1914— 18 pp. вела воєн, дії проти країн Антанти, які закінчилися крахом імперії. У жовт.— листоп. 1918 р. на її землях утворилися самостійні держави: Австрія, Угорщина, Чехословаччина, Королівство сербів, хорватів і словенців( Югославія), З У Н Р. Частина колишніх територій А.-У. відійшла до Італії, Румунії, Польщі.
А В Т О М А Т К У Р С У— пристрій, що входить до бортового навігац. комплексу Л А. Призначений для подання керівних сигналів на виконавчі кермові механізми