Історія війн і збройних конфліктів в Україні Istoriia_viin_i_zbroinykh_konfliktiv_v_Ukraini_Ent | Page 162

Енциклопедичний довідник
159
полт. В 1656 р. їздив з дипломатичною місією до Варшави. В черв. 1657 р. коман­
дував козацьким в-ськом на Волині. Підтримував політику гетьмана І. Виговського.
Брав участь у придушенні заколоту М. Пушкаря і Я. Барабаша 1657— 58 pp.
Подальша доля невідома.
Г О РО Д Е Л ЬС ЬК А У Н ІЯ 1413 р .— угода між пол. королем Владиславом II
Ягайло та великим князем лит. Вітовтом, укладена 2.10.1413 р. у м. Городлі на
р. Зах. Буг. Рішення Г. у., заперечуючи положення Кревської унії 1385 p., підтвер­
джували існування Великого князівства Лит. як окремої незалежної держави. Разом
з тим визнавалась політ, зверхність пол. короля, який мав стати великим князем лит.
після смерті Вітовта. Г. у. передбачала проведення ряду заходів, спрямованих на
уніфікацію систем органів держ. управління обох країн, а також зрівняння прав
шляхти католицького віровизнання Королівства Пол. та Великого князівства Лит.
Результатом Г. у. було зміцнення союзу Литви та Польщі у війнах з Тевтон,
орденом.
ГО РО Д О ВІ К О ЗА К И — найчисельніша частина служилого стану Гетьман­
щини з сер. 17 до 80-х pp. 18 ст., яка в соц.-екон. та правовому відношенні не була
однорідною. Поділялися на «кінних», «піших», «ґрунтових», «нищетних», «спродав­
шихся власникам» і т. д. Назва часто застосовувалась в офіційних документах, щоб
різнити козаків, які мешкали на «волості», тобто в містах і селах, від запорожців.
Г. к. складалися в основному з осіб, які «від діда та батька й самі» були у в-ську. їх
кількість не була постійною. Так, у період Нац. революції сер. 17 ст. гетьманське
правління та царський уряд законодавчо скоротили чисельність укр. збройних сил від
сотень тис. чол. до 20 тис. «Коломацькі статті» 1687 р. передбачали існування в
Україні ЗО тис. в-ська, хоча в дійсності козаків існувало значно більше. Так, за
ревізією 1723 р. у 10-ти полках (131 сотні) Лівобережжя Г. к. налічувалося 55 240 чол.
При чому «кінні» домінували над «пішими» (майже в 2,5 раза). Статті (угоди
гетьманів з рос. царями) 1654— 87 pp. передбачали не лише право козаків одержу­
вати в спадщину рухоме та нерухоме майно, але й звільнення від держ. повинностей
і поборів, право займатися промислами, ремеслами й торгівлею, полюванням та ри-
^
_
•
•
/ •
•
\
•
бальством, користуватися привілеєм пропінаци (вільна торгівля спиртним), підпоряд-
кування особливій козацькій юрисдикції. Судити міг тільки військ, суд в особі геть­
мана, ген. старшини, полковників, сотенної адміністрації. Проте статті гетьманів
І. Скоропадського (1722) та Д. Апостола (1728), хоч і підтвердили «давній» статут
Г. к., однак уже передбачали для них утримання драгунів, сплату «загальнонарод­
них» поборів, виконання разом з посполитими держ. повинностей. У 1735 р. указ
царського уряду визнав попередні права козаків лише за виборними. Указом Сенату
від 27.03.1738 р. Ген. військ, канцелярія зобов’язувалася звільнити від повинностей
Г. к., які потрапили в залежність до землевласників, і поновлювати їх у військ,
службі. Щось подібне передбачали і укази 1740 і 1742 pp. Проте, з юрид. оформ­
ленням кріпацтва на Лівобережжі (1783) й швидким злиттям збройних сил України
з рос. армією, значна частина Г. к. зрівнялась у правах з держ. селянами.
ш*
• U
« о
•••
•
•
• о
^
*