Історія війн і збройних конфліктів в Україні Istoriia_viin_i_zbroinykh_konfliktiv_v_Ukraini_Ent | Page 153

150
Історія війн і збройних конфліктів в Україні:
Підтримував укладення укр.-швед. воєн, союзу та політику гетьмана І. Мазепи,
спрямовану на ліквідацію моск. влади в Україні. Після Полт. битви 1709 р. разом із
гетьманом і більшістю старшини змушений був відступити у Бендери. Служив ген.
писарем в уряді П. Орлика. З 1720 р. Г. виконував таємні доручення гетьмана у
Польщі. Схоплений агентами моск. посла у Варшаві С. Долгорукого. Вивезений до
Росії і ув’язнений у Петропавл. фортеці. Подальша доля невідома. За деякими дани­
ми, після 1728 р. проживав у Москві.
ГЕТИ — племена фракійського походження, які у 6— 4 ст. до н. е. проживали
на пн Балкан, п-ва та у пониззі Дунаю. Згадки про них містяться у творах давньогр.
авторів, зокрема Геродота та Страбона. Брали участь у війні з перським царем
Дарієм І у 513 р. до н. е. Впродовж 4 ст. до н. е. вели війни з македонськими царями
Філіппом III та його сином Олександром. З сер. І ст. до н. е. до поч. II ст. н. е. вели
війни з Рим. державою, які закінчились поразкою Г. і включенням заселених ними
земель до складу рим. провінції Дакія. Протягом тривалого часу нападали на
гр. колонії у Півн. Причорномор’ї, в результаті чого деякі з них (Тіра, Ольвія) були
майже цілком знищені.
ГЕТЬМАН (від нім. Hauptmann, пол. hetman — начальник) — 1) в Польщі та
Великому князівстві Лит. з II пол. 15 ст.— командувач збройних сил. Початково
Г. призначався королем на час воєн. дій. З 1503 р. посада Г. великого коронного,
а згодом Г. великого лит. стала постійною, а з 1581 р.— довічною. У 1527 р. Г. стали
найвищими військ, керівниками. Помічниками їх були Г. польні (коронний та лит.).
Займалися організацію постачання в-ська, розвідки, керували найманими в-ськами
тощо; 2) після утворення у 1572 р. укр. реєстрового козацького в-ська Г. стали
називати його керівників. Уряд Речі Посполитої всіляко уникав вживання даного
титулу і підміняв його виразом «старший його Королівської Милості Війська Запо­
розького». Однак козацькі керівники продовжували вживати титул Г. (К. Косинсь-
кий, С. Наливайко, Т. Федорович). Повноваження Г. реєстрового козацтва були
суттєво обмежені урядом Речі Посполитої, а часто ця посада взагалі скасовувалася.
Так, після придушення коз.-сел. повстань 1637— 38 pp. замість Г. було призначено
урядового комісара; 3) в результаті відновлення внаслідок Нац.-визв. війни укр.
народу сер 17 ст. Укр. держави Г. став її главою. В його руках була зосереджена вся
повнота виконавчої, законодавчої та судової влади, він здійснював зв’язки України з
іноземними державами, мав значний вплив на церковні справи. Гетьманські укази —
універсали — були обов’язковими для всього населення. Ознаками влади Г. були
бунчук та булава. Після Переясл. Ради 1654 р. і укладення Березневих статей
1654 р. з Росією розпочалося обмеження повноважень Г. Його формально обирали
на ген. військ, раді на невизначений строк за погодженням з царським урядом.
Пізніше на практиці відбулося призначення Г. царем. Новообраний Г. затверджував­
ся у Москві чи Петербурзі і укладав з Росією спец, договір (статті). Г. очолював
уряд України — ген. старшину,— що разом з полковниками утворювала старшинсь­