Енциклопедичний довідник 119
ВІЧН И М В О Г О Н Ь— постійно підтримуване в спец, пальниках полум’ я в монументах, на меморіальних комплексах, цвинтарях, могилах; символ пам’ яті про полеглих героїв^ їхні подвиги, жертви фашизму та ін.
« В ІЧ Н И И М И Р » 1686 p.— мирний договір між Польщею і Моск. державою, підписаний 6( 16). 05.1686 р. у Москві. В переговорах, які тривали 7 тижнів, з пол. сторони брали участь посли К. Гжимултовський і М. Огінський, з моск.— В. Голицин. Текст договору складався з преамбули і 133 статей. « В. м.» було укладено на основі Андрусівського перемир’ я 1667 р. За « В. м.» Річ Посполита визнавала за Моск. царством Лівобережну Україну, Київ, Запорожжя, Чернігово-Сівер. землю з Черніговом і Стародубом. Польща відмовлялася від претензій на Київ, за що отримувала 146 тис. руб. компенсації. Брацлавщина та півд. Київщина ставали нейтральною незаселеною зоною між Польщею і Московією. Півн. Київщина, Волинь і Галичина відходили до Польщі. Поділля залишалося під владою Туреччини( в 1699 р. було приєднане до Польщі). Моск. царство анулювало попередні договори з Туреччиною та Крим, ханством і вступило до антитур. « Священної ліги »( Польща, « Священна Рим. імперія », Венеція), зобов’ язувалось організувати воєн, похід проти Крим, ханства( див. Кримські походи 1687 і 1689 pp.). Хоч умови « В. м.» набирали чинності відразу після підписання договору, пол. сейм ратифікував його тільки в 1710 р. « В. м.» остаточно затвердив насильницький поділ укр. земель між 2 державами, що значно ускладнювало і послаблювало нац.-визв. рух в Україні.
ВЛ А Д И М И РСЬКИ И Лев Анатолійович( 1903— 73)— рад. адмірал( 1954). У Велику Вітчизняну війну спочатку командувач ескадри Чорномор. флоту, у 1943— 44 pp. Чорномор. флоту. У 1944— 46 pp. командувач ескадри Балт. флоту.
В Л А Д И СЛ А ВІЛ О К ЕТ ЕК( 1260— 1333)— князь брест-куявський( з 1275), пол. король( з 1320). Син куявського князя Казимира. За правління В. 1 Л. було покладено початок політ, об’ єднанню Польщі. За підтримки пол. рицарства і частини міщан зумів об’ єднати під своєю владою Малу Польщу, Помор’ я і Велику Польщу( 1296). Придушив повстання нім. бюргерства у Познані( 1310) і Кракові( 1311), яке виступало проти зміцнення королівської влади і об’ єднання Польщі. В 1320 р. коронований у Кракові. Підтримував союзні зв’ язки з галицько-волин. князями Андрієм і Левом Юрійовичами. Ведучи війни проти Бранденбургу( 1316— 17 і 1326— 29) і Тевтон, ордену( 1327— 32), уклав воєн, союз з Угорщиною і Литвою. В 1331 р. розбив в-ська ордену біля с. Пловців. Помер під час переговорів з орденом про повернення Польщі Помор’ я. ВЛАДИСЛАВ II ЯГА И Л О— див. Я г а йл о. ВЛАДИСЛАВ III В А РН Е Н ЬЧИ К( 1424— 44)— король Польщі( 1434— 44) і Угорщини( під ім’ ям Ласло V) з 1440 р. Син Владислава II Ягайла. З а правління В. III В. посилився вплив шляхти на держ. життя. В 1435 р. на укр. землях, що входили до складу Литви, було обмежено право переходу селян від одного землевласника до ін. У 1443 р. разом з угор. полководцем Янушем Гуняді