Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 83

половцями, відігнав Отрока до О безів (Г рузії.— Авт.), за
Залізні ворота, а Сирчан залишився біля Д ону, харчую­
чись рибою. Тоді Володимир Мономах пив золотим шоло­
мом Дон, захопив всю землю їх (половців.— Авт.) і про­
гнав окаянних агарян *. Після смерті Мономаха у Сирчана
залишався єдиний гудець (співець і музика.— Авт.) Орь.
І послав його Сирчан до Обезів, так сказавши: «В олоди­
мир помер. Повернись, брате, піди до своєї землі! Передай
Отрокові ці мої слова, заспівай пісень половецьких, як­
що ж не захоче повернутись, дай йому понюхати траву, що
зветься ємшан» (полин.— Авт.). Отрок не захотів ні повер­
татися, ні слухати пісень. І тоді ф ь дав йому ту траву.
Й коли він її понюхав, то заплакав і мовив: «Ліпше в свою
землю кістками лягти, ніж на чужій уславитися». І пішов
він до своєї землі...»
Як показали фольклористи, перед нами — уривок поло­
вецької пісні, складеної в XII ст. У її основі лежать дійсні
історичні події та факти, про що йтиметься далі. Ми ж на­
вели її на початку розповіді про Володимира М ономаха,
щоб. показати, якою гучною була слава цього видатного
полководця й правителя, коли навіть найлютіші вороги
з такою шаною і страхом перед померлим вже героєм оспі­
вали його.
Самим своїм народженням Володимир був зобов’я за­
ний, як це не дивно виглядає, кривавій війні, що спалах­
нула 1043 р. між двома великими державами середньовіч­
чя: Візантією і Київською Руссю. У попередніх нарисах не
раз згадувалось про цю останню війну між двома країна­
ми. Тут ж е зосередимо увагу на одному з її наслідків —
династичному шлюбі дочки грецького імператора Констан­
тина IX Мономаха Анастасії (деякі дж ерела називають її
Марією) з улюбленим сином Ярослава Всеволодом.
Ярослав вирізняв Всеволода серед інших своїх синів —
мужніх рицарів, шалених любителів військової справи та
полювання, завж ди охочих до походу чи війни. Бо Всево­
лод був за вдачею найближчий до батька, любив книжки
і вченість. За спогадами самого Володимира Мономаха,
його батько, «сидячи вдома, знав п’ять іноземних мов».
Серед них, поза сумнівом, були давньогрецька й латин­
*
Згідно біблійної історії людства, всі східні народи, араби й тюр­
ки зокрема, вважались синами Ізмаїла та його рабині Агарі. Тому-то,
слідуючи високим традиціям біблеїстики, давньоруські книжники на­
зивають печенігів, тюрків, половців, а потім Г татар ізмаілтянами, або
агарянами.