відь він кинув її до свого замку в італійському м. Вероні. Не знати, скільки часу провела вона в цій розкішній в’ язниці, аж поки не трапилася нагода звільнитись.
Одним з ватажків феодальної опозиції імператорові в Германській імперії, зокрема в Італії, була тосканська герцогьгня Матільда. Вона вирішила використати дружину Генріха IV як зброю проти нього. Євпраксія охоче сприяла намірам і діям Матільди. Наприкінці 1093 р. вона заручилася підтримкою сина Генріха IV Конрада, котрий щиро співчував нещасній мачусі й не любив батька. Загін озброєних до зубів рицарів на чолі з чоловіком Матільди баварським герцогом Вельфом силою звільнив Євпраксію з веронського замку й одвіз до іншого італійського міста Каносси, де її з усіма почестями, що належали імператриці, зустріла тосканська герцогиня. Євпраксія пристала на пропозицію Матільди— помститися віроломному й жорстокому чоловікові. Вона вирішила подати скаргу до церковного собору в Констанці, що відбувся в квітні 1094 р. Собор визнав імператора винним перед дружиною й засудив його.
Однак ця перемога над Генріхом IV мала хіба що моральну вагу. Вона не могла задовольнити ні Євпраксію, ні лютих ворогів імператора Матільду й папу Урбана II. Вони зуміли перетягти на свій бік його сина Конрада, котрий за їхнім поданням отримав корону Італії. Цим імператорові було завдано нищівного удару, від якого він, гадають історики, вже не міг оговтатися. Але найгірше чекало Генріха IV попереду.
Палаюча праведним гнівом проти імператора Матільда влаштувала аудієнцію Євпраксії в папи Урбана II. Той порадив імператриці виступити на грандіозному церковному соборі в італійському м. П’ яченці й відверто розповісти про знущання чоловіка. Після болісних роздумів вона погодилася. 1 березня 1095 р. відкрився чи не найбільший в історії за кількістю учасників собор католицької церкви. В П’ яченцу прибули єпископи Германії, Франції, Італії, Бургундії й багато інших церковних ієрархів— усього 4000. На собор зійшлося 30 000 мирян, тому перше й третє засідання довелося проводити просто неба.
Слід зауважити, що чутки про знущання імператора над дружиною вже давно ходили країнами Європи. Тому її виступ був однією з головних захоплюючих подій П’ яченського собору. Вона відважилася, не шкодуючи власної цнотливості, правдиво розповісти про розпусну й негідну поведінку Генріха, про власну вимушену участь в його оргіях. Учасники собору пожаліли й виправдали Євпраксію,
79