тим самим прилучалися до світової культури , книжності й мистецтва ; освіти і наукових знань . Встановилися постійні зв ’ язки Давньоруської держави з іншими християнськими країнами . Церква ревно турбувалася про зміцнення державності , про піднесення авторитету князя . І влада платила їй піклуванням , з перших днів узявши на себе матеріальне утримання давньоруської релігійної організації .
У часи Володимира Святославича Київська держава досягла високого рівня військової могутності , економічної міці й культурного піднесення . Вона стала врівень з багатьма державами Європи і Близького Сходу . Навіть В і зантійська імперія мусила рахуватися з Руссю . Однак спокійного життя руському народові не було . Причиною цього стали хижі й жорстокі печенізькі хани , що постійно вдиралися на південноруські землі , вбивали й брали до полону тисячі людей , палили й руйнували міста і села , витоптували поля й луки , грабували й тягли у степ все , що тільки могли вхопити .
Давньоруське суспільство бачило вищу доброчесність князя в його самовідданій боротьбі з кочовницьким степом . Люди пам ’ ятали про трагічну загибель батька Володимира Святослава від рук хана Курі . И вимагали від князя рішучих дій . Та й сам Володимир , певно , розумів , що лише розгром печенігів може стати неодмінною умовою спокійного й мирного існування його держави . Ось чому незабаром після запровадження християнства на Р у сі князь розпочинає тривалу й запеклу боротьбу з печенізькими ханами . « Повість временних літ » та інші літописи розповідають про сім великих війн Володимира з цими ворогами : у 990 , 992 ( двічі ), 9 § 6 , 997 , 1001-му й 1004 рр . Всі вони закінчилися переможно для київського володаря . О д нак не важко припустити , що руські воїни зазнавали й поразок у боях з більш численними печенігами . Але про них фольклорні джерела літописів мовчать . Як би там не було , тривалі й виснажливі війни Володимира з печенігами зрештою принесли Русі перемогу . Його синові Ярославу було вже легше остаточно здихатися печенізької за грози .
Останні роки життя Володимира були затьмарені непокорою синів . 1012 р . проти нього повстав пасерб Святополк , що княжив неподалік Києва в Турові . Князь кинув . Святополка до в ’ язниці . А 1014 р . те ж саме вчинив рідний син Ярослав , батьків намісник у Новгороді Великому . Володимир страшенно розгнівався й розпочав готуватися до
53