Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 53
ми». Почувши про це, Володимир звелів викувати срібні
ложки, мовивши так: «Сріблом і золотом не знайду собі
дружини, а з дружиною добуду І срібло, і золото, як мій
дід і батько мій з дружиною дошукались золота й срібла».
Ця розповідь, поза сумнівом, походить з воїнського,
дружинного епосу. Безумовно, дружинні традиції й звичаї
ще багато важили в суспільно-політичному житті Київської
Русі кінця X ст. Але в тому й полягає історична вага по
статі Володимира, що він, народжений від князя-дружин-
ника, був людиною вже нової доби, керівником започатко
ваної ним ранньофеодальної монархії. Перед князем по
стали завдання набагато важливіші, ніж улещання дру
жинників. То були завдання перебудови країни.
Отож, Володимир Святославич енергійно проводить
державні реформи. Він запровадив нове зведення законів
усного звичаєвого права, яке Нестор назвав «Уставом зем-
леным». Князь удосконалив і доповнив попередній кодекс —
«Закон руський». У свою чергу, «Устав земленой» було по
кладено в підвалини першого писаного зібрання правових
норм Русі — «Правди Ярослава», складеної близько 1016 р.
Виключне значення мала адміністративна реформа В о
лодимира Святославича. У роки його правління основні
союзи давньоруських племен були приєднані до Києва. Але
племінна знать на місцях до часу почувалася незалежно.
Тому в кінці 80-х рр. X ст. Володимир послав 12 своїх си
нів до різних міст Київської Русі. «Повість временних літ»
сповіщає: «Посадив Вишеслава в Новгороді, Ізяслава в По
лоцьку, Святополка в Турові, а Ярослава в Ростові, а Глі-
ба в Муромі, Святослава в Древлянській землі, Всеволода
у Володимирі (Волинському.— Авт.), Мстислава в Тмута-
ракані».
З тієї пори у життєво важливих осередках Давньорусь
кої держави сиділи вже не бунтівливі, завжди схильні до
непокори місцеві князьки, а провідники волі великого кня
зя київського, і не тільки його сини, а й близькі до нього
люди: бояри, старші дружинники тощо. На зміну родопле
мінному поділові давньоруського суспільства остаточно
прийшов поділ територіальний, що є однією з визначаль
них ознак справжньої держави.
Першою за часом, якщо виходити з послідовності роз
повіді «Повісті временних літ», була реформа релігійна.
Спочатку уряд Володимира вирішив протиставити роз
маїттю богів слов’янських і неслов’янських племен Східної
Європи культ верховного божества Перуна. Ц е було зроб
лено ще на початку князювання Володимира в Києві. Але
51