Блискавична війна між нащадками Святослава трагічно закінчилася для молодшого з них . Знову надамо слово Несторові : « І в бцтві переміг Ярополк Олега . Олег ж е зі своїми воїнами побіг до міста , яке зветься Овруч . А через рів до міської брами було перекинуто міст , і люди , з ’ юрмившись на ньому , зіштовхували один одного вниз . І зіпхнули Олега з мосту в рів », де той і загинув .
Підбадьорений своїм братовбивчим « успіхом », а , швидше , підмовлений Свенельдом , Ярополк вирішив розправитися і з Володимиром . « Повість временних літ » драматич- ' но відгукнулася на події , що набирали сили : « Коли Володимир у Новгороді почув , що Ярополк забив Олега ,, то наполохався і втік за море ( Балтійське .— Авт .). І володів Ярополк одноосібно Руською землею ». Як бачимо , Ярополк прагнув до єдиновладдя на Русі .
Нестор поверхово оцінив душевний стан Володимира , коли молодий князь почув про загибель брата . Володимир зовсім не злякався , він узагалі нікого й нічого не боявся , що доводиться його життям у наступні роки . Князь тверезо оцінив становище й зрозумів , що з купкою дружинників йому не встояти проти війська Ярополка , до якого , певно , залучили ще й вцілілих дружинників Олега . Тому Володимир подався до Скандінавії набирати найманців до війська . Адже незабаром потому юний князь повернувся до Новгорода , викинув звідти посадника , якого встиг призначити Ярополк , і звелів тому передати ' своєму панові : « Володимир іде на тебе , готуйся з ним битися !» -
Війна м іж Ярополком і Володимиром була швидкоплинною , але сповненою численних драматичних подій . Спочатку Володимир захопив Полоцьк і одружився з тамтешньою княжною Рогнедою , забезпечивши таким чином собі допомогу Полоцького князівства , тоіії ще не залежного від Києва . Д алі він рішуче пішов проти Ярополка . І тут з ’ ясувалося , що за державними здібностями , мужністю й силою характеру Ярополк дуж е поступається братові . Він робить помилки одну за одною .
Насамперед , Ярополк не наважився дати битву Володимирові біля валів Києва , а зачинився у стольному граді Русі , втративши воєнну ініціативу . Укріплення Києва того часу були наймогутнішими на Русі , в місті засіла сильна залога , ще й князівська дружина ; мабуть , вистачало й харчів на довге сидіння в облозі . Та Ярополк занепав духом , занервував і чомусь вибіг з Києва й перебрався до невеликої фортеці Родні , що стояла в гирлі річки Росі . Нестор незворушно оповідає про останній акт тієї трагедії — бра-
49