Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st

імперією Хозарський каганат на кінець князювання Ольги наглухо зачинив гирла Волги й Д ону для руських купців. Доклала рук до цього й держ ава волзьких болгар (тюр ків), що не пропускала хтих купців через с в о ї володіння на Схід, до ринків Середньої А зії. Перед Святославом поста ло кілька першочергових завдань зовнішньої політики, які цей князь почав вирішувати дійовим засобом — війною. Літописці й історики минулого розглядали Святослава виключно як князя-воїна, що віддавав перевагу воєнним методам розв’язання конфліктів перед дипломатичними й узагалі мирними. Він, як гадали раніше у відповідностіЧз ставленням до князя Нестора та інших давньоруських книж ників, мало дбав про рідну землю. Літописець вклав до уст простих киян осудливі слова: «Ти, княже, шукаєш чужо! землі, а свою покинув». Видатний російський історик по чатку XIX ст. М. Карамзін, що взагалі-то високо цінував Святослава, з жалем зауважив, що цей князь, «зразок ве ликих полководців, не є прикладом государя великого, тому що Ьін славу перемог поважав більше державного блага». Лише в останні десятиріччя ставлення вчених до Свято слава почало потроху змінюватись. Вони переконались у тому, що князь за допомогою воєнних походів розв’язу вав життєво важливі для Русі справи взаємин з агресив ними сусідами. В цьому він відрізнявся від інших середньо вічних князів і королів хіба що тим, що був більш удачли вим у війні. Та й про рідну землю Святослав турбувався не менше від своїх попередників. В ж е перший похід Святослава, всевладного володаря Русі, відбувся в найбільш важливому тоді для Русі напрям к у — до межиріччя Оки й Волги. Ця, на перший погляд, суто завойовницька експедиція мала на меті розв’язання великих завдань як державотворчого, так і зовнішньопо літичного плану. Істориків не повинен вводити в оману фольклорно-узагальнюючий тон розповіді «ГЇовісті времен них літ» про той похід 964 р.: «Пішов Святослав на Оку річку і на Волгу, і зустрів вятичів, і сказав їм: «Кому д а нину даєте?» Вони ж відповіли: «Хозарам — по шелягу від рала даємо». Д ал і розповідь Нестора уривається — певно, перша спроба підкорити вятичів зазнала невдачі. Ц е стисле повідомлення літопису є цінним для розуміння триваючого процесу складання давньоруської державності. Величезний і могутній союз вятицьких племен найдовше зберігав неза лежність від Києва. З складеного Нестором переліку схід нослов’янських племінних о б ’єднань, чиї воїни вирушилц у війську Олега на Ц аргород 907 р., відомо, що вятичі тоді 40

Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 42